Лівий радикалізм та його нелегальні форми: політико-правовий аспект

Анотація

Стаття присвячена політико-правовим аспектам лівого радикалізму та його нелегальних форм. Виявлено, що політичний радикалізм – це суспільна ідеологія та політична практика, що прагне швидкого здійснення докорінних змін у багатьох сферах суспільного життя із використанням різних методів, у т.ч. протиправних і насильницьких.

З’ясовано, що фундамент ідеології політичного радикалізму заклав Ж.Ж. Руссо, який у середині XVIII ст. за допомогою теорії природного права і суспільного договору обґрунтував теорію народного суверенітету, право народу на управління державою і навіть т.зв. «право на повстання», тобто надзвичайно радикальні і навіть революційні ідеї, особливо для часів абсолютної монархії і традиційного суспільства.

Вказано, що з часів Ж.Ж. Руссо політичний радикалізм значно розвинувся і трансформувався. Зауважено, що, у межах цієї праці важливу роль відіграє поділ радикалізму на правий і лівий, при цьому основну увагу приділено останньому.

Зазначено, що рівень радикалізму у сучасному українському суспільстві є вельми високим; при цьому, попри ту обставину, що все більших масштабів набуває саме правий радикалізм, а лівий радикалізм поступово втрачає свої позиції, прояви останнього все одно залишаються вельми помітними.

Наведено основні нелегальні форми лівого радикалізму у сучасній Україні, зокрема такі, як: а) проведення незаконних масових заходів (мітингів, демонстрацій тощо); б) організація навчально-тренувальних таборів для радикалів; в) руйнування культурно-історичних споруд; г) розміщення фотографій та персональних даних політичних опонентів у публічному доступі; ґ) учинення дій, що завдають безпосередньої шкоди інтересам людини, суспільства й держави тощо.

Вказано, що досвід історії та сучасності свідчить, що радикалізм, за самою своєю сутністю, таїть у собі значну загрозу для правопорядку, національної безпеки, конституційного ладу, життя і здоров’я громадян та інших значних суспільних цінностей. Наголошено, що держава має вживати комплексних заходів для недопущення сплеску злочинності, якими би гаслами остання не прикривалася; при цьому, важлива роль належить превентивним, припиняючим та ретрибутивним заходам, здійснюваним правоохоронними органами держави відповідно до чинного законодавства для захисту правопорядку, суспільства і держави від протиправних посягань.