Доказування міжнародних злочинів у контексті реалізації принципу комплементарності Римського статуту Міжнародного кримінального суду в Україні

Анотація

У статті досліджено правові та праксеологічні аспекти доказування міжнародних злочинів у контексті реалізації принципу комплементарності Римського статуту Міжнародного кримінального суду в українському кримінальному судочинстві. Підкреслено, що ратифікація Римського статуту Міжнародного кримінального суду та ухвалення Закону України № 4012-IX від 09.10.2024 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього» стали системним етапом інтеграції міжнародних стандартів кримінальної юстиції у національне законодавство, що сформувало правове та процесуальне підґрунтя для розслідування найтяжчих міжнародних злочинів – воєнних злочинів, злочинів проти людяності, геноциду та злочину агресії.

Обґрунтовано, що закріплення в Кримінальному кодексі України нових норм (статті 31-1, 442-1) та оновлення положень статей 49 і 442 спрямовані на забезпечення невідворотності покарання за міжнародні злочини відповідно до принципів Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Встановлено, що змінами до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України підслідність злочинів проти людяності визначено за Службою безпеки України, що забезпечило концентрацію спеціалізованих повноважень і технічних можливостей для ефективного доказування злочинів цієї категорії. Розкрито правові аспекти отримання доказів під час розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності, геноциду в умовах збройного конфлікту, включно із застосуванням цифрової криміналістики, OSINT-досліджень, супутникового моніторингу та аналітики великих даних.

Акцентовано на значенні принципу незастосування строків давності до міжнародних злочинів, що гарантує відновлення процесу національних розслідувань після деокупації територій України та забезпечує безперервність кримінального процесуального доказування.

Наголошено на потребі гармонізації національного законодавства зі статтями 8 bis, 17 та 28 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, визначення кола суб’єктів злочину агресії (стаття 437 Кримінального кодексу України) з урахуванням практики Верховного Суду та реформування статті 438 Кримінального кодексу України шляхом відмови від відсилочної конструкції й системного викладення складів воєнних злочинів у вигляді чіткого каталогу.

Зроблено висновок, що реалізація принципу комплементарності сприяє зміцненню інституційної спроможності національної кримінальної юстиції, утвердженню принципу верховенства права та забезпеченню невідворотності покарання за міжнародні злочини, що становлять загрозу миру, безпеці та існуванню людства.