Штучний інтелект у доказуванні в досудовому та судовому провадженнях: доктринальні засади і практика застосування

Анотація

Стаття присвячена проблемним питанням використання штучного інтелекту у доказуванні в кримінальному провадженні в умовах стрімкої цифровізації. Зростання масивів даних із комунікаційних платформ, мобільних пристроїв, мережевих журналів та відкритих джерел інформації (OSINT) ускладнює їх процесуально коректну обробку, формуючи подвійний імператив: оперативний та відтворюваний аналіз за суворого дотримання критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності, із мінімізацією ризиків алгоритмічної упередженості й недостатньої прозорості процедур (проблема «чорної скриньки» – black box). Мета дослідження полягає в обґрунтуванні цілісної доктринально-процесуальної криміналістичної моделі інтеграції алгоритмів штучного інтелекту у доказування на досудовій і судовій стадіях у поєднанні із судовим контролем, принципом змагальності та рівності сторін. Методологія спирається на формально-догматичний і порівняльно-правовий підходи, практику Верховного Суду України, Європейського суду з прав людини (Roman Zakharov v. Russia; Big Brother Watch and Others v. the UK) та Суду ЄС у справі EncroChat (C-670/22), а також на криміналістичні стандарти Європейської мережі експертних установ (ENFSI), документи NIST SP 800-86/101r1 і Протокол Берклі. Наукова новизна полягає у: (1) конкретизації тестів допустимості й достовірності результатів алгоритмічної обробки; (2) регламентації «пакета відтворюваності» (reproducibility dossier), що включає версії програмного забезпечення, конфігурації, початкові значення (seed), журнали передоброблення та виведення, хеш-ідентифікатори, тест-плани й «паспорт моделі» (model card); (3) описі процесуальних фільтрів судового контролю (необхідність, пропорційність, мінімізація, обмеження вторинного використання) та тесту «внутрішньої еквівалентності» у транскордонних справах за Європейським наказом про розслідування (EIO); (4) операційних орієнтирах для сторін і суду. Результати дослідження окреслюють концепцію доказування, підсиленого штучним інтелектом (AI-enabled proof), яка забезпечує пояснюваність (XAI), відтворюваність результатів та вимогу кореспондуючих підтверджень. Розроблено пакет практичних рішень (типові ухвали, стандарти розкриття, уніфіковані формати експертних висновків, суддівський довідник – benchbook) і запропоновано інституційні кроки – міжвідомчі криміналістичні центри (forensic-центри), стандартні організаційно-технічні процедури (SOP) та програми фахового навчання. Запропонована нормативно-процесуальна конструкція інтегрує алгоритми штучного інтелекту в систему доказування без підміни процесуальної форми та зі збереженням балансу між ефективністю кримінального переслідування і гарантіями прав людини.