Об’єкти інтелектуальної власності військовослужбовців

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правових механізмів регулювання об’єктів інтелектуальної власності (далі – ОІВ), створених військовослужбовцями під час виконання службових обов’язків. У контексті сучасних викликів, пов’язаних з військовою агресією Російської Федерації та процесами євроінтеграції України, актуалізується необхідність комплексного правового регулювання цієї сфери як стратегічного ресурсу для посилення національної безпеки держави. Автори констатують, що вітчизняне законодавство про інтелектуальну власність та військово-трудові відносини містить суттєві прогалини у регулюванні створення, охорони та використання результатів творчої діяльності військовослужбовців, що призводить до порушення їхніх прав та законних інтересів.

Центральне місце в статті займає дослідження зарубіжної практики регулювання ОІВ в оборонних структурах. Розглянуто підходи Канади, США та Ірландії, які демонструють диференційовані моделі управління інтелектуальною власністю військовослужбовців. Зокрема, проаналізовано американський механізм «урядових творів» (government works), який виключає їх з дії авторського права, але водночас передбачає спеціальні режими передачі технологій через CRADA та FTTA. Детально розглянуто положення DFARS щодо передачі авторських прав на «спеціальні роботи» державі. Ірландський досвід показує модель повної передачі прав на ОІВ військовослужбовців Міністерству оборони, що забезпечує централізоване управління інтелектуальним потенціалом оборонної організації.

На основі компаративного аналізу авторами запропоновано комплекс заходів для гармонізації українського законодавства з нормами держав-партнерів НАТО. Серед них виділено необхідність активного застосування норм про участь держави як самостійного учасника цивільних правовідносин, розроблення чіткого механізму набуття, передачі та реалізації майнових прав ОІВ державними установами, визначення органів, уповноважених на управління цими правами. Запропоновано створення єдиної державної платформи з обліку, моніторингу та комерціалізації ОІВ, створених у межах державної служби, як інструменту прозорості та ефективного використання інтелектуального потенціалу державних службовців.