Права та обов’язки професійних спортсменів у трудових правовідносинах
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.91.5.45Ключові слова:
професійний спорт, професійний спортсмен, правовий статус професійного спортсмена, трудові правовідносини, контрактАнотація
Вказується, професійний спорт виступає самостійним видом професійної діяльності та має низку специфічних ознак, що відрізняють його від інших різновидів спорту. Між тим, на сьогоднішній день Україна не забезпечена сталою системно викладеною нормативно-правовою базою у сфері професійного спорту. В державі не створено ефективних умов для професійної діяльності та захисту конституційних прав спортсменів та балансу їх обов’язків. Як свідчить існуюча практика, українські спортсмени з високим рівнем спортивної майстерності часто реалізовують себе в інших країнах. Саме тому надзвичайно актуальним залишається дослідження вітчизняного законодавства на предмет правового статусу професійного спортсмена.
У статті підкреслено, що однією з особливостей правового статусу спортсмена-професіонала в Україні є його подвійна природа. Адже, з одного боку, спортсмен-професіонал може врегулювати свої відносини із суб’єктами фізичної культури і спорту за допомогою норм трудового права; з іншого боку, немає жодних заборон для цивільно-правового врегулювання вказаних відносин. Особливий характер праці професійного спортсмена об’єктивно вимагає спеціального правового регулювання відносин, що виникають при цьому, що можливо в рамках диференціації трудового законодавства. Також наведені істотні умови контракту з професійним спортсменом. Поряд з трудовими договорами доцільно укладати самостійні цивільно-правові договори для регулювання відносин між професійним спортсменом та спортивною організацією, пов’язані з наданням спортсмену-професіоналу додаткових прав, гарантій та соціальних благ, і які не є предметом регулювання трудового права.
Автором зазначається, що в Україні регулювання праці професійних спортсменів має місце як на нормативному, так і на договірному рівнях. В той же час нормативне регулювання навряд чи можна характеризувати як системне та послідовне в сенсі положень, що в ньому викладені. Подальше підвищення його рівня якості, вдосконалення можливе на базі систематизації норм, що регулюють працю професійних спортсменів, в тому числі шляхом закріплення таких норм у новому Трудовому кодексі.
Посилання
Дубінська З.П. Специфіка суб’єктів правовідносин у сфері спорту в Україні. Південноукраїнський Правничий Часопис. 2019. № 1. С. 69–74.
Про фізичну культуру та спорт: Закон України № 3808-XII від 24.12.1993 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3808-12#Text.
Кампі О.Ю. Трудові відносини у професійному спорті. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2017. Т. 1. Вип. 44. С. 130–133.
Кодекс законів про працю України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text.
Положення про національні збірні команди з видів спорту, визнаних в Україні: наказ Міністерства молоді та спорту України № 3027 від 21.08.2015 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1078-15#Text.
Полянський А.О. Правове регулювання трудових відносин професійних спортсменів в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05. Харків, 2015. 193 с.
Чорноус О. В. Проблеми правового регулювання трудових відносин зі спортсменами. Підготовка поліцейських в умовах реформування системи МВС України. Зб. наук. пр. [конф. (м. Харків, 31 трав. 2019 р.)] / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ, Каф. тактич. та спец.-фіз. підгот. ф-ту № 2. Харків: ХНУВС, 2019. С. 57–59.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 А. В. Шумілов

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.