Еколого-правова обізнаність громадян у сфері управління відходами

Анотація

У статті досліджено проблеми еколого-правової обізнаності громадян як важливого чинника ефективності системи управління відходами в Україні. Метою дослідження є визначення правових і організаційних чинників, що впливають на формування еколого-правової обізнаності громадян у сфері управління відходами, а також розроблення рекомендацій щодо підвищення ефективності правового регулювання в досліджуваній сфері. Визначено, що сучасні екологічні виклики, зокрема зростання обсягів відходів, забруднення довкілля та наслідки воєнних дій, вимагають підвищення рівня правової інформованості та участі населення у прийнятті екологічно значущих рішень. Проаналізовано чинне законодавство України у сфері екологічної освіти та доступу до екологічної інформації, зокрема норми Конституції України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про освіту», «Про управління відходами», «Про оцінку впливу на довкілля», «Про стратегічну екологічну оцінку». Показано, що еколого-правова обізнаність включає не лише знання про екологічні права, а й практичну здатність реалізовувати їх у процесі громадського контролю, участі у прийнятті рішень і формуванні культури відповідального ставлення до довкілля. Особлива увага приділена аналізу проблем правового регулювання інформування громадян щодо відходів війни та екологічних ризиків, що супроводжують воєнний стан. Наголошено, що розвиток еколого-правової обізнаності є необхідною умовою сталого відновлення економіки країни та забезпечення екологічної безпеки територій, постраждалих від бойових дій. У статті обґрунтовано потребу вдосконалення правового механізму участі громадськості в управлінні відходами, розширення цифрових платформ відкритих екологічних даних і посилення ролі екологічної освіти. Проаналізовано позитивний досвід підвищення правової обізнаності громадян у межах проєктів з розвитку циркулярної економіки.

Зроблено висновок, що розвиток еколого-правової обізнаності має розглядатися як стратегічний напрям державної політики у сфері сталого розвитку й циркулярної економіки, особливо в умовах війни та післявоєнного відновлення України.