Міжнародно-правовий статус внутрішньо переміщених осіб

Анотація

Досліджено проблему внутрішнього переміщення, яка довго приховувалась під егідою національного суверенітету, внаслідок загострення збройних конфліктів в різних регіонах світу не лише вийшла з тіні, але й стала гостро актуальною серйозною глобальною проблемою сьогодення. Інтерес міжнародної спільноти до цього питання випливає як зі зростанням її масштабів та географічного охоплення, так і з нового усвідомлення її гуманітарного виміру та стратегічного значення. Кількісно світова чисельність внутрішньо переміщених осіб станом на кінець 2024 становила 73,5 мільйонів внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що стало найвищим показником в історії. Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) на кінець червня 2025 року повідомило, що кількість біженців у світі також досягла історичного максимуму – понад 123 мільйони осіб, причому 8,8 мільйона з них – українці. Якісно не можна не порівнювати ці два показники. Зазначаючи не лише те, що переміщення біженців та внутрішнє переміщення часто мають однакові причини, але й те, що вони тягнуть за собою порівнянні труднощі для постраждалих груп та осіб.

Встановлено, що біженці користуються міжнародно гарантованим режимом захисту, тоді як внутрішньо переміщені особи теоретично залишаються під основною відповідальністю свого уряду, але часто без будь-якого ефективного захисту та дискриміновані порівняно з біженцями. Як зазначає Колишній Генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос-Галі «неприйнятно, щоб ті, хто зміг перетнути кордон, користувалися нормами міжнародного права, тоді як іноді лише за кілька сотень метрів ті, хто не зміг покинути свою країну, залишаються без захисту».

Доведено за результатами проведеного дослідження констатовано, що міжнародне право наразі не передбачає універсального правового визначення внутрішньо переміщеної особи. Керівні принципи ООН з питань переміщення 1998 р. відносять до зазначеної категорії осіб чи групи осіб, які були примусово переміщені або зобов’язані залишити свої будинки або місця звичайної резиденції, зокрема, внаслідок або для того, щоб уникнути наслідків збройного конфлікту, ситуацій пов’язаних з насильством, порушенням прав людини, природних чи викликаних діяльністю людини катастроф, однак при цьому не перетнули кордони власної держави.