Витоки ідеї прав і свобод особи у міжнародних угодах Нового часу (XV – початок ХХ ст.)

Анотація

Вступ. Проблематика витоків ідеї прав і свобод особи належить до кола фундаментальних питань історії права, філософії та міжнародних відносин. Її значення зростає в умовах сучасних глобалізаційних процесів, коли права людини постають не лише як внутрішня справа окремої держави, а як універсальна цінність, визнана міжнародним співтовариством. Усвідомлення того, що формування концепції прав людини має тривалу історію, дозволяє глибше зрозуміти природу сучасних міжнародно-правових норм та принципів, які регулюють захист людської гідності, свободи та рівності.

Особливої уваги заслуговує період Нового часу (XV – початок ХХ ст.), коли відбувалося становлення сучасної системи міжнародних відносин, закріплення принципів суверенітету держав і формування угод, в яких поступово почали відображатися гуманістичні ідеї.

Короткий зміст основних результатів дослідження. У статті досліджено витоки формування ідеї прав і свобод особи у міжнародних угодах Нового часу (XV – початок ХХ ст.) та простежено еволюцію гуманістичних принципів у договірній практиці держав. Продемонстровано, що розвиток концепції прав людини має глибокі історико-філософські корені, пов’язані з ідеями гуманізму, Реформації, природного права та Просвітництва. Розкрито, як під впливом даних ідей міжнародні договори поступово почали включати положення, спрямовані на обмеження жорстокості війни, захист релігійних і національних меншин, боротьбу з рабством та утвердження принципів толерантності й гуманності. Особливу увагу приділено положенням Вестфальського миру 1648 р., актам Віденського конгресу 1815 р., Берлінського конгресу 1878 р., Женевської конвенції 1864 р. та Гаазьким конференціям миру 1899 і 1907 рр. Обґрунтовано, що саме у цей період сформувалися концептуальні та нормативні передумови для сучасної системи міжнародного захисту прав людини.

Висновки. Зроблено висновок, що міжнародні угоди нового часу заклали фундамент переходу від фрагментарних гуманітарних норм до універсального визнання автономної цінності людської особистості та формування сучасного міжнародного гуманітарного права і права прав людини.