Стандарти доказування у міжнародних кримінальних трибуналах

Анотація

Стандарти доказування у міжнародних кримінальних трибуналах є ключовим елементом забезпечення справедливого правосуддя у справах про найтяжчі міжнародні злочини, такі як геноцид, воєнні злочини та злочини проти людяності. Однак їх застосування в умовах складних розслідувань, що проводяться в зонах конфліктів, породжує численні виклики, зокрема щодо збору обставинних доказів та гармонізації правових підходів у різних юрисдикціях.

У статті здійснено аналіз стандартів доказування, зокрема принципу «поза розумним сумнівом», у практиці Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії (ICTY), Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди (ICTR), Міжнародного кримінального суду (ICC) та Спеціального суду щодо Сьєрра-Леоне (SCSL). Окреслено проблемні аспекти їх практичного застосування, зокрема складність оцінки обставинних доказів та відсутність обов’язкової корроборації у справах про сексуальне насильство.

Основними джерелами регулювання є статути трибуналів та відповідні правила процедури і доказів, які встановлюють презумпцію невинуватості та тягар доказування на прокуратурі. Проте невідповідність між національними правовими традиціями суддів і прокурорів може ускладнювати одноманітне застосування стандартів.

Особлива увага приділяється порівняльному аналізу практики трибуналів, зокрема справ Čelebići, Martić, Nzabonimana та підходів ICC до оцінки доказів у справах масових злочинів. Окремо розглядається досвід SCSL у справах щодо лідерів RUF та CDF, де обставинні докази оцінювалися на відповідність єдиному висновку про винуватість.

У контексті України, де триває розслідування міжнародних злочинів, підкреслюється важливість адаптації стандартів доказування до національної практики. Пропонується гармонізувати українське законодавство з міжнародними нормами, зокрема шляхом уточнення процедур збору доказів, створення спеціалізованих підрозділів у прокуратурі та підтримки створення гібридного трибуналу для злочину агресії. Зарубіжний досвід, зокрема практика ICC та Eurojust, демонструє ефективність чітких стандартів для цифрових і обставинних доказів, що може бути застосовано в Україні.

Висновки роботи акцентують на необхідності вдосконалення механізмів правового регулювання стандартів доказування, які б забезпечували їх узгодженість із міжнародними нормами, захист прав сторін та ефективність правосуддя в умовах сучасних конфліктів.