Питання правонаступництва Європейських співтовариств щодо міжнародних договорів

Анотація

Досліджено практику реалізації Європейськими співтовариствами і Європейським Союзом їх міжнародної правосубʼєктності в контексті питань правонаступництва. Акцентовано, що міжнародна правосубʼєктість Європейських співтовариств до прийняття Лісабонського договору лише презюмувалася в їх Установчих договорах, натомість була обґрунтована судовою практикою. Проаналізовано участь Європейських співтовариств та Європейського Союзу у таких міжнародних договорах та міжнародних міжурядових організаціях як: Міжнародна угода про оливкову олію та Міжнародна оливкова рада, Конвенція ЮНЕСКО про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження, Конвенція ООН по морському праву (Конвенція Монтего-Бей), Продовольча і сільськогосподарська Організація Обʼєднаних Націй (ФАО), Генеральна угода про торгівлю послугами, Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, Світова організація торгівлі. Проаналізовано висновки і рішення Суду ЄС з питань компетенції ЄС та його держав-членів щодо участі у міжнародних договорах та міжнародних міжурядових організаціях.

Аргументовано, що процес розвитку і трансформації європейських інтеграційних організацій (ЄС і Співтовариств), що відбувався на основі їх первинного законодавства, характеризується перманентністю правовідносин, повʼязаних з переходом прав та обовʼязків від одних субʼєктів до інших, що потенційно актуалізує питання несення відповідальності перед третіми особами та дозволяє in abstracto вести мову про правонаступництво.

Виділено дві основні моделі участі ЄС (раніше Співтовариств) та держав-членів у міжнародних договорах і міжнародних організаціях, які можна віднести до відносин правонаступництва. Перша, повʼязана зі зміною статусу Європейських співтовариств, передбачає, що перехід прав та обовʼязків за міжнародними договорами відбувався на основі актуалізації умов співробітництва з іншими учасниками міжнародного договору (міжнародної міжурядової організації) в самому ЄС шляхом прийняття відповідних рішень Радою ЄС і повідомлення інших учасників та надання відповідних документів про такі зміни депозитарію.

Друга модель повʼязана із заміщенням держав-членів ЄС в міжнародній міжурядовій організації, яке може бути прямим (пряме заміщення) або ситуативним (ситуативне заміщення), що обумовлено належністю предмета такого міжнародного договору до виключної компетенції ЄС або спільної компетенції ЄС та його держав-членів.