Становище військовополонених в сучасній російсько-українській війні та захист їх прав Організацією Об’єднаних націй

Анотація

В статті автор досліджує вагому проблему правового регулювання статусу військовополонених в контексті сучасного міжнародного гуманітарного права.

Констатовано, що міжнародні норми репрезентують цілим спектром спеціалізованих загальних, універсальних стандартів, зокрема у Женевській конвенції про поводження з військовополоненими, Міжнародному пакті про громадянські і політичні, Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, Римському статуті Міжнародного кримінального суду. Вказано, що пори існування досить широкого спектру прав військовополонених, що визначені нормами міжнародного та міжнародного гуманітарного права дієвість стандартів залишається суперечливою.

Узагальнено, що авторами позиціоновано значним позитивним чинником те, що в світовому масштабі існують узгоджені стандарти унормування суспільних відносин під час війни, однак відсутність дієвої системи відповідальності за їх невиконання спричиняють колапс, нікчемність та недієвість норм, їх декларативність та негарантованість.

Моніторингові звіти ООН щодо ситуації в Україні вказують на неймовірні, особливо негуманні дії з боку як російської влади так і суспільства щодо військовополонених, що особливо вагомо підкреслити, оскільки міжнародні стандарти чітко визначають, що вся відповідальність за утримання та ставлення до військовополонених лежить не на приватних особах, окремих громадянах, воїнах супротивника, а на державі, зокрема стаття 12 Третьої Женевської конвенції. Основний захист військовополонених мав би відбуватися під егідою ООН, як первинної, світової інституції, що уповноважена забезпечувати мир, безпеку та права людини. Міжнародна спільнота, в тому числі інституції ООН на найвищому рівні закликає державу-агресору до гуманного ставлення, а також застосування інституту обміну військовополонених. Проте становище військовополонених українських військових та цивільних характеризується тотальним порушенням прав людини. Катування, приниження, насильство, позбавлення доступу до первинних потреб таких як їжа та сон характеризують поведінку держави-агресорки. Констатовано неефективність функціонування органів на основі ООН та відсутність в них ефективних засобів впливу на державу, що утримує полонених.