Штучний інтелект у сфері національної безпеки: етичні та правові аспекти

Анотація

Стрімкий розвиток технологій штучного інтелекту (ШІ) суттєво трансформує систему національної безпеки, змінюючи традиційні підходи до розвідки, кібероборони, стратегічного планування та ведення бойових дій. Інтеграція інтелектуальних алгоритмів у безпекову сферу забезпечує оперативну обробку великих масивів даних, точніше прогнозування загроз і підвищення ефективності управлінських рішень. Водночас, активне впровадження ШІ породжує комплекс етичних та правових викликів, пов’язаних із питаннями відповідальності, прозорості, пояснюваності алгоритмів, захисту прав людини та дотримання норм Міжнародного гуманітарного права.

Особливу увагу у статті приділено проблематиці автономних систем озброєння, які створюють ризик втрати людського контролю над застосуванням сили, а також потенційній упередженості алгоритмів, що може призвести до дискримінації та помилкових рішень у бойових умовах. Розглядаються етичні дилеми, пов’язані з «ефектом віддаленості» між оператором і наслідками його дій, що ставить під сумнів моральну відповідальність за ухвалені рішення.

З правової точки зору аналізуються питання відповідальності за шкоду, заподіяну автономними системами, та прогалини у Міжнародному праві щодо визначення суб’єктів такої відповідальності. Акцентується увага на тому, що принципи розрізнення та пропорційності, закладені в Міжнародному гуманітарному праві, є складними для відтворення в алгоритмічних системах.

У статті узагальнюється міжнародний досвід, зокрема ініціативи НАТО та ЄС, спрямовані на формування етичних стандартів і запровадження принципу значущого людського контролю. Автори обґрунтовують необхідність створення глобальних механізмів аудиту, прозорості та підзвітності систем ШІ, а також захисту прав людини від зловживань у сфері цифрової безпеки.

Додатково підкреслюється, що ефективне регулювання ШІ потребує міждисциплінарної співпраці держав, науковців і технологічних компаній для збереження глобальної стабільності та миру.

Дослідження підкреслює, що формування етико-правової архітектури використання ШІ у національній безпеці є ключовою умовою для забезпечення відповідального, гуманного та законного розвитку технологій майбутнього.