До питання про дефініції «військове право», «військова юстиція», «військове судочинство», «система військових судів» як виразники змісту відповідних правових понять

Анотація

Серед актуальних питань щодо теоретико-правових основ єдності та сталості концепції військового права, слід відмітити множинність дефініцій. Його позначають як «військове право», «військове право та право національної безпеки» або «право національної безпеки та військове право», «право національної безпеки», «право воєнної безпеки», «право військової сфери», «воєнно-оборонне право» тощо.

Поліваріативність визначень та різнотлумачень їх змісту може свідчити про відсутність усталеного розуміння предмету, а отже – кола правовідносин, яке регулює / має регулювати галузь військового права як тепер, так і у майбутньому, в перспективі розвитку відповідних правовідносин. Не кажучи вже про якісний розвиток законодавчого регулювання практики державобудування у цій сфері.

Визначальними концептуальними чинниками, які формують сучасний вектор розвитку дефініції військового права, як виразника змісту відповідного правового поняття, вбачаються поступ України як демократичної, правової держави та корективи, які вносить війна в життя всього українського суспільства і держави, в усі правовідносини. Перелік правовідносин, які виникли у зв’язку з воєнним станом, як у публічно-, так і в приватноправовій сферах та регулюються нормами військового права значно розширено. Вочевидь, наявні розуміння військового права, як «організатора» функціонування військових формувань та захисту держави у разі збройної агресії або збройного конфлікту – не відображають залученість усього українського суспільства у сферу державної безпеки та оборони.

У ході пошуку відповідника для сталого дефініювання слід враховувати семантику вживання слів «воєнний», «військовий». Так, «воєнний» – усе, що відбувається під час війни, стосується безпосередньо війни; «військовий» – усе пов’язане з військом, збройними формуваннями, їхньою структурою, матеріально-технічним забезпеченням, орґанізаційними заходами, правовими підставами, політикою в цій сфері. А також співвідношення понять «право національної безпеки» та «військове право». Крім того, слід звернути увагу на усталене використання формулювання «пов’язаних з війною» та «в умовах воєнного стану».

Можна запропонувати для наукового обговорення розуміння поняття військового права як комплексної, інтегрованої, міждисциплінарної галузі права, що регулює захист прав та свобод людини і громадянина, взаємодію суспільства і держави у сфері державної безпеки та оборони.

Розширене розуміння змісту поняття військового права опосередковує можливість наступного дефініювання «похідних» від нього понять. Можна запропонувати до обговорення фахівцями розуміння поняття військової юстиції як системи органів, що забезпечують захист прав та свобод людини і громадянина, взаємодію суспільства і держави у сфері державної безпеки та оборони.

Поняття «військове судочинство», «розгляд окремих категорій справ щодо адміністративних та кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями» та «система військових судів» слід розмежувати. Так, поняття військового судочинства можна розуміти як судочинство різної юрисдикції у справах щодо правовідносин у сфері військового права.

Військове право регулює усі правовідносини щодо захисту прав та свобод людини і громадянина, взаємодії суспільства і держави у сфері державної безпеки та оборони. Тож «військові правопорушення» – поняття значно ширше від «правопорушення, вчинені військовослужбовцями». Аналіз судової практики з розгляду справ у спірних правовідносинах, пов’язаних з війною, вочевидь, засвідчує широке коло теоретико-прикладних питань, зокрема щодо співвідношення понять  «військові  правопорушення»,  «правопорушення,  вчинені  військовослужбовцями», «правопорушення, пов’язані з війною» (за аналогією судової практики у справах, «пов’язаних з війною»), які потребують подальшого дослідження.