Спеціалізація як засіб підвищення кваліфікації адвокатів та умова надання правничої допомоги на професійному рівні

Автор(и)

  • В. В. Заборовський професор, доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного права та процесу Ужгородського національного університету, Україна https://orcid.org/0000-0002-5845-7535
  • І. Е. Ревуцька доцент, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу Ужгородського національного університету, Україна https://orcid.org/0000-0002-9033-2513
  • В. В. Манзюк професор, кандидат юридичних наук, професор кафедри господарського права Ужгородського національного університету, Україна https://orcid.org/0000-0003-2133-1573

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.91.5.5

Ключові слова:

адвокат, професійна правнича діяльність, правовий статус адвоката, професійний обов’язок адвоката, спеціалізація адвоката, підвищення кваліфікації адвоката

Анотація

Вказується, інститут підвищення кваліфікації адвокатів є предметом попередніх досліджень автора. Безперервне професійне навчання адвокатів, будучи їхнім фундаментальним обов’язком, забезпечує реалізацію конституційного права на професійну правничу допомогу та ефективний захист прав і свобод клієнтів.

Дана стаття спрямована на дослідження проблематики впровадження спеціалізації адвокатів в Україні, що залишається недостатньо врегульованим аспектом сучасної української юридичної практики. Аналізується чинне українське законодавство, яке регулює адвокатську діяльність, з акцентом на його прогалини стосовно закріплення спеціалізації адвокатів.

Проведено аналіз наукових підходів до визначення сутності спеціалізації як засобу підвищення кваліфікації адвокатів, а також його впливу на якість та ефективність надання правничої допомоги. Звертається увага й на розкриття досвіду країн Європейського Союзу, де спеціалізація адвокатів вже є нормативно визначеним інститутом. Аргументується позиція за якою, з метою підвищення якості надання професійної правничої допомоги, необхідним є запровадження в Україні спеціалізації адвокатів, що передбачає:

  • визначення переліку галузей спеціалізації адвокатів (подібно до практики європейських країн в межах двадцяти таких галузей права);
  • встановлення мінімальних вимог до адвокатів (зокрема, не менше п’ять років адвокатського стажу);
  • закріплення чіткого механізму присвоєння такої спеціалізації, який передбачатиме необхідність підтвердження наявності як спеціального практичного досвіду, так і теоретичних знань, в тому числі й за допомогою відповідного кваліфікаційного оцінювання.

У статті окреслено ключові переваги впровадження спеціалізації, такі як підвищення професійної компетентності, вдосконалення юридичної практики та зміцнення довіри клієнтів. Звертається увага й на те, що отримання статусу «спеціалізованого адвоката» повинно бути пов’язане з обов’язковим і регулярним підвищенням кваліфікації (не менше половини мінімального необхідних залікових балів для підвищення кваліфікації повинні стосуватися обраної кваліфікації).

Посилання

Заборовський В.В. Інститут підвищення кваліфікації адвоката: історичний аспект. Аналітично-порівняльне правознавство. 2022. № 5. С. 377–382. https://doi.org/10.24144/2788-6018.2022.05.70.

Заборовський В.В. Використання ІТ технологій в процесі підвищення кваліфікації адвоката. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2023. Вип. 75. Ч. 3. С. 101–106. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.75.3.17.

Заборовський В.В. Відповідальність адвоката за невиконання професійного обов’язку щодо підвищення його кваліфікації. Аналітично-порівняльне правознавство. 2024. № 6. С. 867–872. https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.06.145.

Заборовський В.В., Фазикош В.Г., Семерак О.С. Підвищення кваліфікації адвоката як один із його професійних обов’язків: загальні положення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2022. Вип. 70. С. 444–449. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.70.71.

Заборовський В.В. Щодо необхідності існування диференційованого підходу в аспекті визначення програм підвищення кваліфікації українських адвокатів в умовах цифровізації.. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2023. Вип. 78. Ч. 2. С. 326–331. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.78.2.52.

Заборовський В.В. Вибір українським адвокатом видів підвищення своєї кваліфікації через призму реалізації конституційного права на освіту. Аналітично-порівняльне правознавство. 2023. № 5. С. 552–557. https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.05.99.

Женина М. А. Повышение профессионального уровня адвоката как способ предотвращения дисциплинарного правонарушения. Бизнес в законе. 2009. № 3. С. 168–171.

Вільчик Т.Б. Адвокатура як інститут реалізації права на правову допомогу: порівняльно-правовий аналіз законодавства країн Європейського Союзу та України: дис. … докт. юрид. наук: 12.00.10. Харків, 2016. 490 с.

Tangaza H. International Approaches to Ongoing Competence. A report for the LSB (march 2021). URL: https://legalservicesboard.org.uk/wp-content/uploads/2021/05/International-approaches-to-Ongoing-Competence.pdf.

Фурса С., Фурса Є. Деякі шляхи підвищення кваліфікації адвокатів України. Грааль науки. 2021. № 1. С. 139–143.

Дидык Э.М. К вопросу о квалификации адвоката-представителя в конституционном судопроизводстве. Пробелы в российском законодательстве. 2016. № 3. С. 216–218.

Порядок підвищення кваліфікації адвокатів України (нова редакція), затверджений Рішенням Ради адвокатів України від 03.07.2021 № 63. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr063871-21#Text.

Іваницький С.О. Теоретичні основи організації адвокатури в Україні: принципи та система: дис. … докт. юрид. наук: 12.00.10. Київ, 2017. 556 с.

Кураков Л.П., Кураков В.Л., Кураков А.Л. Экономика и право: словарь-справочник. М.: Вуз и школа, 2004. 1288 с.

European Parliament resolution on the legal professions and the general interest in the functioning of legal systems. URL: 2006/2534(RSP) https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/TA-6-2006-0108_EN.html?redirect.

Вільчик Т., Святоцька В. Міжнародні стандарти адвокатури: проблеми імплементації у національну правову систему. Право України. 2019. № 12. С. 54–69.

Дерра М. Адвокатура в Германии. URL: https://zakon.ru/derra.

Organisant la profession d’avocat: Décret du 27 novembre 1991 № 91–1197. URL: http://www.legifrance.gouv.fr.

Portant réforme de certaines professions judiciaires et juridiques: Loi du 31 décembre 1971 № 71-1130. URL: http://www.legifrance.gouv.fr/affichTexte.do? cidTexte=LEGITEXT000006068396.

Statistique sur la profession d’avocat: situation au 1er janvier 2012. Paris: Ministere de la justice, 2012. 44 p.

Regulamento Geral das Especialidades Regulamento n.º 9/2016 (Série II), de 6 de janeiro de 2016. URL: https://portal.oa.pt/media/114700/regulamento-geral-das-especialidades.pdf.

The Training of Judges and Legal Practitioners – Ensuring the Full Application of EU Law. Policy Department for Citizens’ Rights And Constitutional Affairs. 2017 April, 12. URL: https://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/IDAN/2017/583134/IPOL_IDA(2017)583134_EN.pdf.

Slovenia. Lawyers’ training systems. URL: https://e-justice.europa.eu/407/EN/lawyers_training_systems.

Hungary. Lawyers’ training systems. URL: https://e-justice.europa.eu/407/EN/lawyers_training_systems.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-11-22

Номер

Розділ

Розділ 10. Судоустрій; прокуратура та адвокатура