Правове регулювання затримання особи у кримінальному провадженні

Анотація

Визначається складний баланс між двома фундаментальними принципами: ефективністю розслідування кримінальних правопорушень та дотриманням основоположних прав і свобод людини. Розглядається затримання як ключовий захід забезпечення кримінального провадження, його сутність, мета, підстави та порядок застосування. Особлива увага приділяється аналізу міжнародних актів та стандартів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Надаються стандарти, яким повинно відповідати реалізація прав затриманої особи. У цьому контексті обґрунтовується необхідність розуміння затримання як виключного заходу, що застосовується лише за наявності обґрунтованої підозри, а не як інструменту для збирання доказів. Розглядаються дискусійні питання, куди його віднести. Хоча воно офіційно є заходом забезпечення кримінального провадження .

У статті виявляються системні недоліки чинного Кримінального процесуального законодавства України, які призводять до зловживань та порушень прав людини. Зокрема, йдеться про прогалини в законодавстві, відсутність нормативного визначення «обґрунтованої підозри». На основі проведеного аналізу, базуючись на усталеній практиці ЄСПЛ, сформульовані конкретні пропозиції щодо внесення змін до статті 2 КПК України, зокрема, доповнити цю статтю новим абзацом, що визначає «обґрунтовану підозру», як наявність достатніх фактів або інформації, які переконали б компетентну особу, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Ці факти або інформація повинні ґрунтуватися на об’єктивних даних, а не на суб’єктивному переконанні чи інтуїції службової особи. Відсутність «обґрунтованої підозри» на момент затримання робить затримання свавільним та порушенням права особи на свободу. Необхідність запровадження таких змін підтверджується також неоднозначною судовою практикою. Автор погоджується також, що затриманню особу слід присвятити окрему главу, як це зроблено в КПК України щодо кожного заходу забезпечення кримінального провадження, а частину 2 статті 176 КПК України виключити. Рекомендації спрямовані на усунення виявлених недоліків, гармонізацію національного законодавства з європейськими стандартами та забезпечення ефективного судового контролю за дотриманням прав і свобод затриманої особи на всіх етапах кримінального провадження.