Проблемні аспекти, пов’язані з кваліфікуючими ознаками порушення недоторканості житла

Анотація

У статті проаналізовано проблемні аспекти кримінально-правової кваліфікації посягань на недоторканність житла чи іншого володіння особи за кваліфікуючими ознаками. На основі узагальнення підходів до тлумачення понять «службова особа» та «насильство» чи «погроза його застосування» в теорії кримінального права та судовій практиці уточнено їх зміст і кримінально- правове значення. Зокрема, конкретизовано коло уповноважених службових осіб, які мають право на проведення огляду або обшуку житла. До таких осіб належать: прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, слідчий, визначений керівником органу досудового розслідування, а також слідчі, включені до складу слідчої групи в конкретному провадженні. Водночас працівники оперативних підрозділів, хоча й можуть залучатися до проведення відповідних процесуальних дій, не вважаються уповноваженими службовими особами в цьому контексті.

Через відсутність законодавчої конкретизації змісту насильства у частині другій статті 162 Кримінального кодексу України, його кримінально-правова оцінка повинна здійснюватися з урахуванням обставин кожного конкретного випадку. При цьому необхідно враховувати наявність сукупності кримінальних правопорушень або конкуренцію кримінально-правових норм (частини і цілого). До складу об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, може включатися лише таке насильство, яке безпосередньо використовувалося з метою проникнення до житла чи іншого володіння, проведення в ньому огляду, обшуку чи інших дій (наприклад, нанесення ударів, побоїв або заподіяння легких тілесних ушкоджень). Якщо ж насильство призвело до заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості або тяжких, такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів – ч.2 статті 162 та відповідних статей КК України (зокрема, ст. 121, 122 КК України).

Окремо зазначено, що протиправне проникнення до житла з метою вчинення іншого кримінального правопорушення потребує кваліфікації за сукупністю кримінальних правопорушень, зокрема за частиною першою статті 162 КК та іншими нормами кримінального законодавства (наприклад, ст. 121, 122, 152 та інші КК України).