Глорифікатор російської агресії: кримінологічна характеристика особи, яка вчиняє кримінальне правопорушення, передбачене статтею 4362 Кримінального кодексу України

Анотація

Стаття присвячена формуванню кримінологічного портрету особи, яка вчиняє кримінальне правопорушення, передбачене ст. 4362 КК України у вигляді виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України та глорифікації її учасників. Автор підкреслює, що актуальність такого дослідження в умовах триваючої російської агресії та зростання інформаційних загроз набуває критичного значення для національної безпеки, оскільки глорифікатори російської агресії об’єктивно виконують функцію інструменту ворожої пропаганди, послаблюють єдність українського суспільства та поширюють деструктивні наративи.

У статті аналізується комплекс соціально-демографічних, кримінально-правових та морально- психологічних характеристик глорифікаторів. Автор вказує, що аналіз офіційної статистики та емпіричне дослідження вироків судів дозволяє сформувати портрет типового глорифікатора російської агресії. Ним є громадянин України середнього або старшого віку з базовою освітою, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Переважна більшість таких осіб не має постійної трудової діяльності, що сприяє соціальній ізоляції та підвищеній сприйнятливості до пропаганди.

Особлива увага у статті акцентується на психологічному феномені «стокгольмського синдрому» на національному рівні, коли окремі категорії українських громадян мають настільки глибоко вкорінені у свідомості радянські наративи, що сприймають незалежність України як аномалію. Виявлено, що для глорифікаторів російської агресії характерні інформаційна ізольованість, низький рівень критичного мислення, деформована правосвідомість та схильність до маніпуляцій. Автор вказує, що особливо вразливою групою є люди похилого віку, які через самотність легко піддаються дезінформації в соціальних мережах.

Автор доходить висновку, що кримінологічний портрет глорифікатора російської агресії відображає поєднання соціальної вразливості, низької правової культури та медіаграмотності, що потребує розроблення специфічних заходів кримінологічної профілактики для протидії інформаційним загрозам у воєнний час.