Реформування законодавства про обіг цивільної зброї в Україні як перспективний напрям протидії організованій злочинності

Анотація

Стаття присвячена аналізу перспектив нормативного регулювання обігу цивільної вогнепальної зброї в Україні, зокрема у контексті пошуку шляхів протидії організованій злочинності. Автори розглядають проблему неконтрольованого поширення зброї, пов’язаного з триваючою війною, та аналізують законодавчі ініціативи, передусім проєкт Закону № 5708 «Про право на цивільну вогнепальну зброю». Вони наголошують на необхідності балансу між правом громадян на самозахист і запобіганням криміналізації суспільства, звертаючи увагу на досвід інших країн (США, Швейцарії, Чехії), де легалізація зброї в суспільстві супроводжується суворим контролем. Окрему увагу приділено аналізу міжнародних зобов’язань України, зокрема виконанню вимог Протоколу ООН проти незаконного обігу вогнепальної зброї, що є доповненням до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності. Особливий акцент робиться на необхідності створення єдиної державної системи обліку зброї та посилення міжнародної співпраці у цій сфері. Автори пропонують конкретні рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази, які дозволять Україні ефективніше протидіяти загрозам, пов’язаним із незаконним поширенням вогнепальної зброї, одночасно забезпечуючи законні права громадян на необхідну оборону.

У статті запропоновано аргументи «за» і «проти» легалізації зброї, включаючи потенційні ризики, такі як зростання насильства, корупція в системі видачі дозволів та використання зброї злочинними угрупованнями. Автори пропонують комплексний підхід до регулювання, який би поєднував лібералізацію з посиленням відповідальності та створенням ефективних механізмів обліку й контролю. Висновки роботи підкреслюють необхідність реформи законодавства з урахуванням міжнародних стандартів і внутрішніх викликів, пов’язаних з безпекою громадян та профілактикою злочинності.

Автори обґрунтовують необхідність створення прозорих механізмів обліку, посилення контролю й одночасної лібералізації законодавства, що дозволить громадянам реалізувати конституційне право на самозахист без загрози для суспільної безпеки. Зроблено висновок, що розвиток нормативної бази у цій сфері має бути виваженим і відповідати як внутрішнім викликам, так і міжнародним стандартам протидії організованій злочинності.