Про європейський досвід кримінально-правової охорони лісу

Анотація

Статтю присвячено висвітленню законодавчого досвіду ЄС та окремих держав-членів ЄС у частині кримінально-правової охорони лісів і з’ясуванню того, які елементи цього досвіду можуть стати у нагоді при вдосконаленні вітчизняного кримінального законодавства у контексті європейської інтеграції України.

Розкрито зміст релевантних положень загальноєвропейського законодавства, а саме Регламенту ЄС щодо деревини 2010 р., його чинного наступника – Регламенту ЄС щодо знеліснення 2023 р., а також Директиви ЄС про захист навколишнього середовища за допомогою кримінального права 2024 р. Встановлено, що в цих актах про кримінально-правову охорону лісу від незаконних порубок мовиться опосередковано – через запровадження адресованої операторам і трейдерам заборони на розміщення на ринку ЄС або експорт з ринку ЄС товарів або продуктів, пов’язаних із незаконною порубкою чи деградацією лісів, і, відповідно, через вимогу криміналізувати порушення такої заборони. Доведено, що питання криміналізації такого традиційного для України самостійного посягання на довкілля, як незаконна порубка лісу, загальноєвропейський законодавець фактично «віддав» на розсуд законодавців держав-членів ЄС, що не могло не призвести до варіативності відповідних нормативних підходів.

На підставі аналізу положень законодавства Німеччини, Франції, Італії та Іспанії показано особливості кримінально-правової охорони лісів у вказаних європейських країнах, а також з’ясовано чинники, які визначають такі особливості (зокрема: різне співвідношення приватної та державної власності на ліси; відсоток лісів, що знаходяться в національних парках, природних заповідниках або на інших територіях, які користуються специфічною формою правового захисту; включення окремих кримінально-правових заборон в акти регулятивного законодавства; узаконена аналогія, у межах якої окремі лісові правопорушення розуміються як злочини проти власності; див. також висновки). Водночас виокремлено фрагменти міжнародного і зарубіжного досвіду, які можуть (повинні) бути використані при вдосконаленні ст. 246 Кримінального кодексу України або її наступника. Зокрема, одним із шляхів оптимізації національного кримінально-правового інструментарію у сфері охорони довкілля має стати відмова від притаманного вітчизняному КК казуїстичного способу забезпечення протидії видобуванню об’єктів дикої флори і фауни, а також поводженню з ними.