Організаційно-правове регулювання сталого та соціального розвитку сільських територій та громад завдяки туризму

Анотація

Статтю присвячено аналізу організаційно-правового регулювання сталого та соціального розвитку сільських територій і громад завдяки туризму. Розкрито значення сільського зеленого туризму як інструменту диверсифікації доходів, збереження людського капіталу, активізації місцевої економіки, що в свою чергу забезпечить розвиток сільських територій та сприятиме соціально-економічному розвитку громад. Проаналізовано чинне законодавство України, зокрема, «Про туризм», «Про особисте селянське господарство» і стратегічні документи. Дослідження показало, що відсутність упорядкування положень в законодавстві та стратегічних актах, що стосуються правового регулювання сфери туризму, містять розбіжності в термінах та поняттях в нормативно-правових актах, що не сприяє правовій визначеності. Здійснено порівняння й аналіз планів реалізації Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій 2024 року та Концепції розвитку сільських територій 2015 року, відповідно, дійшли висновку, що в Плані заходів з реалізації у 2025-2027 роках Стратегії 2024 року має місце зниження деталізації інструментів і механізмів розвитку сільських територій, ідентифіковано слабку увагу до сільського зеленого туризму, як диверсифікованого виду діяльності та відсутність чітких процедур його інтеграції у місцеві стратегії територіальних громад. У дослідженні звернуто увагу, що одним організаційно-правових напрямків забезпечення розвитку зміцнення сільських територій та соціально-економічного розвитку громад є кластеризація в туристичній сфері. Дійшли висновку, що на сьогодні залишається невизначеною правова підстава функціонування кластерів у сфері туризму через відсутність правового регулювання кластерів, як об’єднань, що може стати бар’єром для отримання державної підтримки. Акцентовано увагу на необхідності запровадження дієвого механізму державної підтримки у вигляді надання безоплатних чи частково оплатних консультаційних (дорадчих) у поєднанні систем AKIS (Agricultural Knowledge and Innovation System) та Державного аграрного реєстру.