Системні підходи до визначення ефективності інтеграції у правове поле ЄС через призму правових категорій та принципів екологічного права

Анотація

У статті здійснено наукове обґрунтування системних підходів до інтеграції України в правове поле Європейського Союзу у сфері екологічного права. Розкрито методологічні засади адаптації національного законодавства до acquis Європейського Союзу, з урахуванням багаторівневої структури європейських норм, принципів та інституційних механізмів. Аналізуються ключові правові категорії, такі як сталий розвиток, екологічна інтеграція, попередження шкоди, екологічна відповідальність, які визначають ефективність зближення нормативної бази. Особливу увагу приділено функціональній імплементації зазначених принципів у всі сфери державної політики, включаючи енергетику, промисловість, сільське господарство та просторове планування.

Виявлено суттєві розбіжності між вітчизняними та європейськими дефініціями екологічних понять, що ускладнює процес правової гармонізації та потребує термінологічного узгодження на рівні доктрини, законодавства та правозастосування. Запропоновано трирівневу модель оцінки ефективності екологічного права, яка включає нормативний, інституційний та індикаторний компоненти. Такий підхід дозволяє комплексно оцінити відповідність вітчизняного регулювання європейським стандартам, виявити прогалини, дублювання та надлишковість у правовому полі, а також сформувати обґрунтовані рекомендації для реформування.

Окреслено системні виклики, які суперечать принципам екологічного права Європейського Союзу, зокрема обмеження доступу до екологічної інформації, обмеження процедури оцінки впливу на довкілля, мораторій на планові заходи державного екологічного контролю, спроби дерегуляції дозвільної системи, інституційне злиття центрального органу виконавчої влади у сфері захисту довкілля та природних ресурсів з економіко-орієнтованими міністерствами, фрагментарне формування державної політики у сфері зеленого відновлення країни тощо.

Доводиться, що інтеграція в правове поле Європейського Союзу є не лише технічною адаптацією, а й процесом формування нової правової культури, що передбачає зміну підходів до правотворчості, правозастосування та екологічного управління. Стаття має прикладне значення для розробки національної доктрини екологічного права, стратегічного планування та законодавчої діяльності у сфері охорони довкілля.