Реалізація права власності на землю в Україні в умовах воєнного стану

Анотація

Початок повномасштабної російської агресії проти України 24 лютого 2022 року кардинально змінив умови функціонування всіх сфер суспільного життя, включаючи систему земельних відносин. Введення воєнного стану створило нові виклики для правового регулювання права власності на землю, які потребують невідкладного наукового осмислення та законодавчого вирішення.

Земельні ресурси як базова складова національного багатства України набули особливого значення в контексті забезпечення належного рівня обороноздатності держави, підтримання внутрішньої продовольчої безпеки, а також збереження загальної економічної стабільності й фінансової стійкості національного господарства. Водночас воєнні дії спричинили руйнування напрацьованих роками традиційних механізмів земельного адміністрування, порушення законних прав власників і користувачів земельних ділянок, а також призвели до масштабного фізичного знищення, забруднення та довготривалого виведення з обігу значних площ сільськогосподарських й інших категорій земель.

У статті досліджується система правового регулювання права власності на землю в Україні в умовах воєнного стану та її адаптація до викликів оборони держави, збереження інфраструктури та забезпечення продовольчої безпеки. Проаналізовано зміни в земельному законодавстві, зокрема запровадження тимчасових обмежень щодо використання, відчуження та реєстрації земельних ділянок.

Виявлено основні проблеми реалізації прав власників та землекористувачів, серед них: примусове вилучення земель для державних потреб, автоматичне продовження орендних договорів без згоди сторін, тимчасове припинення земельних торгів та обмеження доступу до земельного кадастру. Особливу увагу приділено питанням деградації та забруднення земель унаслідок бойових дій, а також неефективності наявних правових механізмів для швидкого реагування та реабілітації постраждалих територій.

Обґрунтовано необхідність комплексного удосконалення земельного законодавства шляхом запровадження чітких гарантій прав на землю для власників і користувачів, створення дієвих механізмів компенсації та відновлення їх прав, зміцнення взаємодії між державою, територіальними громадами та громадськістю.