Актуальні питання забезпечення гендерної рівності у трудових правовідносинах: зарубіжний досвід та вітчизняні перспективи

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження зарубіжного досвіду забезпечення гендерної рівності у сфері трудових правовідносин, розкрито особливості правового регулювання недопущення дискримінації за ознакою статі у провідних демократичних державах. Підкреслюється, що гендерна рівність є невід’ємним елементом сталого розвитку, соціальної справедливості та прав людини, а її забезпечення виступає ключовим показником демократичності та зрілості суспільства. Розглянуто міжнародні стандарти у сфері рівних прав і можливостей, а також положення законодавства Франції, Іспанії, Австрії, Швеції, Литви, Молдови, Чехії, Канади та США. З’ясовано, що ефективність реалізації гендерної політики у трудових відносинах залежить від поєднання законодавчих норм, інституційних механізмів та практичних заходів на рівні підприємств. Зокрема, важливими інструментами виступають квотування посад, контроль за рівнем оплати праці, впровадження гендерного бюджетування, навчальні програми з недискримінації та соціальні ініціативи роботодавців.

Особлива увага приділяється європейському досвіду інтеграції принципу гендерної рівності у політику зайнятості та управління людськими ресурсами. Показано, що послідовна державна політика, поєднана з ефективним контролем і суспільною відповідальністю бізнесу, сприяє досягненню реальної рівності між жінками і чоловіками. Для України, яка перебуває на етапі реформування трудового законодавства, важливим завданням є імплементація кращих міжнародних практик та гармонізація національного права із законодавством Європейського Союзу. З урахуванням курсу на європейську інтеграцію, українська правова система має бути спрямована на гармонізацію з міжнародними нормами, що передбачає посилення гарантій рівного доступу до праці, запобігання дискримінації та розвиток соціального партнерства у сфері трудових відносин.

У статті обґрунтовано, що адаптація зарубіжного досвіду сприятиме посиленню гарантій прав людини, підвищенню рівня зайнятості, усуненню гендерного розриву в оплаті праці та утвердженню принципів соціальної рівності й недискримінації у всіх сферах суспільного життя. Такий досвід є цінним джерелом наукових і практичних орієнтирів для вдосконалення національної системи трудового права та забезпечення її відповідності сучасним міжнародним стандартам.

Таким чином, удосконалення правового регулювання трудових відносин на основі принципів гендерної рівності сприятиме зміцненню демократичних інститутів, підвищенню рівня зайнятості, забезпеченню гідних умов праці та утвердженню України як соціальної, правової та справедливої держави.