Трудова дисципліна в контексті трудових відносин під час воєнного стану

Анотація

Запровадження воєнного стану в Україні стало безпрецедентним викликом для системи трудових відносин, що зумовило суттєве переформатування правового регулювання трудової дисципліни. Якщо у мирний час вона виступає засобом підтримання стабільності виробничого процесу, то в умовах війни набуває стратегічного значення як фактор безпеки, соціальної стабільності та ефективності господарської діяльності. Водночас застосування спеціальних правових режимів супроводжується ризиком звуження трудових гарантій, що породжує колізії між нормами Кодексу законів про працю України та Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». У сучасній науковій літературі започатковано низку досліджень, спрямованих на розкриття особливостей функціонування трудових правовідносин під час війни. Монографічні праці узагальнюють зміни в інститутах трудового права та створюють базу для аналізу дисциплінарних механізмів. Збірники наукових праць на дану тематику систематизують тематику строкових договорів,  переведення  без  згоди  працівника,  спрощених  процедур  звільнення.  Окремі проаналізовані публікації висвітлюють практичні аспекти забезпечення трудової дисципліни у віддаленій формі роботи та у сферах критичної інфраструктури. Водночас питання дисциплінарної відповідальності в умовах воєнного стану залишаються фрагментарно розглянутими, що зумовлює потребу в комплексному дослідженні.

У статті проаналізовано конституційні гарантії трудових прав, положення КЗпП України та спеціального Закону № 2136-IX, що визначає організацію трудових відносин у період воєнного стану. Розкрито зміни у правовому регулюванні: можливість переведення працівника без згоди, спрощені процедури звільнення, скорочення строків попередження про зміну істотних умов праці. Висвітлено вплив воєнних факторів на дисципліну: мобілізація, евакуація, перебої з енергопостачанням і транспортом, дистанційна робота. Показано колізії між загальними та спеціальними нормами трудового законодавства, що призводять до неоднозначності судової практики. Запропоновано механізми вдосконалення: закріплення мінімальних процесуальних гарантій при застосуванні дисциплінарних стягнень, розроблення типових правил внутрішнього розпорядку на період воєнного стану, формування єдиних підходів судової практики.