Припинення повноважень посадових осіб: загальна норми чи гарантія для спеціальних суб’єктів

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблемних питань, які виникають при застосуванні однієї із додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, як «припинення повноважень посадових осіб». Завдяки системному аналізу наукових досліджень, судової практики та останніх змін у законодавстві України виявлено прогалини через які відсутня однозначна позиція застосування вказаної норми у практичній площині.

Аналіз норм чинного законодавства України свідчить про наявність неузгоджених між собою тлумачень дефініції «посадова особа» у спеціальних законах. За відсутності вичерпного переліку таких осіб у трудовому законодавстві, що підпадають під вказану категорію, за пунктом 5 частини 1 статті 41 у Кодексу законів про працю України, звільняють посадових осіб як юридичну особу приватного права, так і юридичну особу публічного права. Наведено висновки Верховного Суду, які супроводжуються окремими думками суддів та підтверджують наявність незаконних звільнень доволі широкого кола «посадових осіб», що демонструє неоднозначну позицію судової гілки влади з цього питання.

У статті наголошується на широкому та вузькому використанні пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України. При вузькому застосуванні передбачається логічне і послідовне застосування норми, з урахуванням думки законодавця, яку ним було вкладено при доповненні кодексу такою підставою звільнення. Акцентується увага, що у такому випадку для забезпечення цілей внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» у частину 1 п. 5 статті 41 Кодексу законів про працю України – у останню мають бути внесені зміни із наступною конкретизацією: «припинення повноважень посадових осіб господарських товариств» або «припинення повноважень посадових осіб – членів виконавчого органу господарських товариств».

Широке застосування підстави звільнення «припинення повноважень посадових осіб», як виявлено під час дослідження, передбачає розповсюдження цієї норми на всіх посадових осіб, які наділені притаманними їй ознаками. При цьому зауважено, що притримуючись такого погляду, необхідно досліджувати установчі документи, посадові інструкції і на підставі їх ретельного аналізу робити висновок про відповідність працівника категорії «посадова особа».