Види адміністративно-правових засад діяльності комунальних підприємств, установ, організацій

Анотація

Обґрунтовано, що оптимальним є розуміння, згідно з яким адміністративно-правові засади визначаються як сукупність певних параметрів (характеристик), закріплених у нормах адміністративного права.

Запропоновано під адміністративно-правовими засадами діяльності комунальних підприємств, установ, організацій розуміти систему комплексних характеристик, встановлених адміністративно-правовими нормами, що слугують основою функціонування комунальних підприємств, установ, організацій як суб’єктів адміністративного права та загалом відображають особливості їх адміністративно-правового статусу.

Відзначено, що вироблений вченими-адміністративістами підхід, за яким адміністративно-правові засади певної діяльності поділяються на зовнішньоорганізаційні та внутрішньоорганізаційні, є логічно вмотивованим і таким, що покликаний забезпечити повноту та структурованість відповідного наукового дослідження. Зроблено висновок, що критерієм цього розмежуванням є спрямованість управлінського (організаційного) впливу та/або склад адміністративних правовідносин.

Відповідно до вищевказаного критерію, адміністративно-правові засади діяльності комунальних підприємств, установ, організацій поділено на два види (типи) – зовнішньоорганізаційні та внутрішньоорганізаційні.

Зовнішньоорганізаційні адміністративно-правові засади діяльності комунальних підприємств, установ, організацій визначено як сукупність закріплених у нормах адміністративного права комплексних регламентаційних характеристик щодо механізмів практичної реалізації функціональних напрямків, що складають предмет діяльності цих суб’єктів та обумовлюють їх взаємодію із широким спектром інституцій, насамперед суб’єктами публічного адміністрування.

Під внутрішньоорганізаційними адміністративно-правовими засадами діяльності комунальних підприємств, установ, організацій пропонуємо розуміти сукупність закріплених у нормах адміністративного права комплексних регламентаційних характеристик щодо внутрішнього влаштування (устрою) цих суб’єктів та відомчого управлінського процесу, що здійснюється їх власними органами управління зсередини з метою забезпечення належного інституційного функціонування (налагодження оптимальних організаційних зв’язків).