Діяльність органів виконавчої влади в інформаційній сфері у період воєнного стану: проблеми і перспективи

Анотація

Мета статті – визначити проблеми, які виникають у діяльності органів виконавчої влади в інформаційній сфері під час воєнного стану та окреслити шляхи їх подолання.

Визначено проблеми правового, організаційного та методологічного характеру, які характеризують діяльність органів виконавчої влади в інформаційній сфері після початку повномасштабної російської збройної агресії. З метою оптимізації діяльності органів виконавчої влади в інформаційній сфері у період воєнного стану запропоновано закріплення на законодавчому рівні критеріїв та вичерпного переліку інформаційних прав і свобод, що можуть бути обмежені під час воєнного стану, з урахуванням балансу між потребами національної безпеки та вимогами до прозорості та відкритості публічної інформації. З’ясовано, що потребує посилення системність інформаційної політики, її послідовність та цілеспрямованість, зокрема шляхом оновлення та адаптації Стратегії інформаційної безпеки до реалій тривалого збройного конфлікту високої інтенсивності. Нова редакція Стратегії має включати розробку цільових програм інформаційної підтримки українських громадян за кордоном з метою підтримання їх зв’язку з Україною та майбутнього повернення.

Аргументовано, що особлива увага має бути приділена інформаційній підтримці громадян України на тимчасово окупованих територіях. Потребує правового врегулювання питання про безпечні і взаємозамінні канали комунікації з ними, має бути визначений орган виконавчої влади, на який буде покладено функцію систематичного інформування українських громадян на тимчасово окупованих територіях про найбільш безпечні шляхи їх евакуації. Особлива увага має приділятися діяльності, спрямованій на протидію індоктринації українських дітей та молоді.

Зроблено висновок, що збереження демократичних здобутків нашої держави в умовах правового режиму воєнного стану потребує виконання органами виконавчої влади вимог щодо оприлюднення публічної інформації про свою діяльність (якщо це не суперечить вимогам національної безпеки), оскільки регулярне оновлення такої інформації є ключовим джерелом для забезпечення суспільного контролю та підвищення довіри до системи публічного управління.