Вимір права на інформаційну безпеку у міжнародному праворозумінні

Анотація

Наукове статейне дослідження є спробою ширше розкрити та показати вимір права на інформаційну безпеку у міжнародному праві. Наголошено, що вказане право посідає важливе місце у системі прав людини, проте, з огляду на сучасні глобальні виклики, має бути віднесене до кола основоположних природно-правових прав людини і громадянина. Розкриваючи сутність та змістовне наповнення одного із найважливіших прав людини – права на інформацію – зазначено, що поруч із ним постає інше не менш важливе суб’єктивне право – право на інформаційну безпеку, яке є гарантією стабільності, недоторканності приватного життя та правового захисту особи у цифровому середовищі.

У статті здійснено ґрунтовний аналіз природи, сутності та змістовного наповнення права на інформаційну безпеку у площині міжнародного права, а також визначено межі його реалізації в національному законодавстві України. Досліджено основні міжнародно-правові акти, які формують нормативну основу захисту інформаційної безпеки (Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Європейська конвенція з прав людини 1950 р., Будапештська конвенція про кіберзлочинність 2001 р., Декларація принципів побудови інформаційного суспільства 2003 р. тощо), а також практику міжнародних судових інституцій, зокрема Європейського суду з прав людини, у тлумаченні змісту цього права.

Обґрунтовано, що інформаційна безпека у сучасних умовах глобалізації, цифровізації та гібридних загроз є невід’ємною складовою системи національної безпеки, правової стабільності та захисту прав людини. Забезпечення права на інформаційну безпеку вимагає збалансованого підходу між правом на свободу вираження поглядів, доступом до інформації та захистом персональних даних і приватності.

Окрему увагу приділено питанню імплементації міжнародних стандартів у національну правову систему України, зокрема конституційним гарантіям (ст. 3, 17, 32 Конституції України), Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» та Стратегії національної безпеки України. Підкреслено, що в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, масових інформаційно-психологічних операцій та кібератак, право людини на інформаційну безпеку набуває особливої актуальності як для забезпечення правового статусу особи, так і для гарантування державного суверенітету, демократичного ладу та стійкості українського суспільства в цілому.