Вимір права на інформаційну безпеку у міжнародному праворозумінні
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.91.3.41Ключові слова:
міжнародне право, національна безпека, безпека, кібербезпека, раїни Європейського Союзу, законодавство, нормативне закріплення, інформаційна безпека, право на інформаційну безпеку, інформаційне суспільство, інформаційні відносини, права людини, приватність, цифрова державаАнотація
Наукове статейне дослідження є спробою ширше розкрити та показати вимір права на інформаційну безпеку у міжнародному праві. Наголошено, що вказане право посідає важливе місце у системі прав людини, проте, з огляду на сучасні глобальні виклики, має бути віднесене до кола основоположних природно-правових прав людини і громадянина. Розкриваючи сутність та змістовне наповнення одного із найважливіших прав людини – права на інформацію – зазначено, що поруч із ним постає інше не менш важливе суб’єктивне право – право на інформаційну безпеку, яке є гарантією стабільності, недоторканності приватного життя та правового захисту особи у цифровому середовищі.
У статті здійснено ґрунтовний аналіз природи, сутності та змістовного наповнення права на інформаційну безпеку у площині міжнародного права, а також визначено межі його реалізації в національному законодавстві України. Досліджено основні міжнародно-правові акти, які формують нормативну основу захисту інформаційної безпеки (Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Європейська конвенція з прав людини 1950 р., Будапештська конвенція про кіберзлочинність 2001 р., Декларація принципів побудови інформаційного суспільства 2003 р. тощо), а також практику міжнародних судових інституцій, зокрема Європейського суду з прав людини, у тлумаченні змісту цього права.
Обґрунтовано, що інформаційна безпека у сучасних умовах глобалізації, цифровізації та гібридних загроз є невід’ємною складовою системи національної безпеки, правової стабільності та захисту прав людини. Забезпечення права на інформаційну безпеку вимагає збалансованого підходу між правом на свободу вираження поглядів, доступом до інформації та захистом персональних даних і приватності.
Окрему увагу приділено питанню імплементації міжнародних стандартів у національну правову систему України, зокрема конституційним гарантіям (ст. 3, 17, 32 Конституції України), Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» та Стратегії національної безпеки України. Підкреслено, що в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, масових інформаційно-психологічних операцій та кібератак, право людини на інформаційну безпеку набуває особливої актуальності як для забезпечення правового статусу особи, так і для гарантування державного суверенітету, демократичного ладу та стійкості українського суспільства в цілому.
Посилання
Войціховський А.В. Інформаційна безпека як складова системи національної безпеки (міжнародний і зарубіжний досвід). Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Серія “ПРАВО”. 2020. № 29. С. 281–288.
Ковальов К.Є. Інформаційна безпека: міжнародно-правовий аспект. Інформація і право. Науковий журнал з проблем інформаційного права, правової інформатики, інформаційної і національно безпеки, інформації в інших галузях права. 2023. № 4 (47). С. 159–167. DOI: https://doi.org/10.37750/2616-6798.2023.4(47).291624.
Нашинець-Наумова А.Ю. Теоретико-правові основи забезечення інформаційної бехпеки українського суспільства. Вісник НТУУ «КПІ» Політологія. Соціологія. Право. 2013. № 4 (20). С. 124-128 DOI: https://doi.org/10.20535/2308-5053.2013.4(20).35970.
Конституція України. Офіційний сайт ВВУ. (Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2% D1%80utm_source=chatgpt.com#Text.
Про національну безпеку України: Закон України від 21 черв. 2018 р. № 2469-VIII. Відомо- сті Верховної Ради України. 2018. № 31. Ст. 241. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text.
Довгань О.Д., Ткачук Т.Ю. (2019). Концептуальні засади законодавчого забезпечення інформаційної безпеки України. Інформація і право. Науковий журнал з проблем інфор- маційного права, правової інформатики, інформаційної і національно безпеки, інформації в інших галузях права. 2019. № 1 (28). С. 86–99. DOI: https://doi.org/10.37750/2616-6798.2019.1(28).221314.
Гончаров М.В. Дослідження поняття «інформаційна безпека». Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія «Право». 2024. Вип.82: частина 1. С. 34–37. https://visnyk-juris-uzhnu.com/wp-content/uploads/2024/05/6.pdfutm_source=chatgpt.com.
Кучер В.О. Права людини та інформаційна безпека в умовах військової агресії. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія «Право». 2024. Вип. 81; ча- стина 1. С. 125–130. https://visnyk-juris-uzhnu.com/wp-content/uploads/2024/03/21.pdf?utm_source=chatgpt.com.
Довгань О.Д. Інформаційна безпека України в умовах глобалізації: монографія. К.: НАУ, 2019. 312 с.
Ткачук Т. Інформаційна безпека як складова національної безпеки України. Юридична наука. 2020. № 5. С. 45–53.
Ковальов К.С. Право на інформаційну безпеку: конституційно-правовий аспект. Вісник Національної академії правових наук України. 2021. № 2. С. 112–121.
Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 5 жовт. 2017 р. № 2163-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 45. Ст. 403.
Council of Europe. Convention on Cybercrime. Budapest, 23.XI.2001. ETS No. 185. https://www.europarl.europa.eu/cmsdata/179163/20090225ATT50418EN.pdf.
International Covenant on Civil and Political Rights. United Nations, 16 Dec. 1966.https://www. ohchr.org/en/instrumentsmechanisms/instruments/international-covenant-civiland-political-rights.
European Convention on Human Rights. Rome, 4.XI.1950. https://www.echr.coe.int/documents/d/echr/convention_ENG.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 В.В. Шишко, В.В. Горошко

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.