Напрями модернізації адміністративного законодавства у сфері забезпечення енергетичної безпеки

Анотація

Стаття присвячена питанням модернізації адміністративного законодавства у сфері енергетичної безпеки України в умовах інтеграції до Європейського Союзу та перманентних воєнних загроз. Обґрунтовано, що ключовими проблемами є фрагментарність і несистемність нормативного масиву, відсутність єдиної рамки енергетичної політики, неузгодженість повноважень між компетентними органами, слабкість контрольних і санкційних механізмів, дефіцит достовірних даних і цифрових інструментів нагляду, а також неврегульованість стратегічного планування, управління запасами та протоколів кризового реагування. Показано, що навіть позитивні рішення останніх років мають обмежений ефект, якщо не підкріплені інституційною спроможністю та прозорими адміністративними процедурами.

У статті запропоновано чіткі напрями оновлення адміністративно-правової бази: формування єдиної рамки енергетичної політики з визначеними цілями, індикаторами та відповідальністю; законодавче закріплення процедур стратегічного планування, управління резервами та кризових протоколів; розмежування повноважень і налагодження міжвідомчої координації між державними органами, енергетичним регулятором і операторами енергетичних мереж; посилення інституційної незалежності регулятора й забезпечення доступу органів нагляду до якісних даних; оновлення адміністративної відповідальності. Ключовим інструментом досягнення цілісності пропонується ухвалення єдиного кодифікованого акта, який уніфікував би основні засади функціонування всього енергетичного сектору, або, як альтернативний варіант, прийняття рамкового закону про енергетичну політику та енергетичну безпеку.

Окрему увагу приділено імплементації європейського законодавства та інтеграції засад «зеленого переходу» в адміністративні процедури, а також нормативному визначенню статусу суб’єктів господарювання як учасників системи забезпечення енергетичної безпеки.

Зроблено висновок, що гармонізація з європейськими підходами має відбуватися не шляхом формальної транспозиції, а як поетапне і зважене оновлення, з урахування українських реалій та досвіду забезпечення енергетичної безпеки в умовах ведення війни.