Функціональне призначення національної поліції в контексті прав людини: сучасні виклики

Анотація

Вказується, у процесі трансформації суспільства та реформування системи правоохорони в Україні постає важливе завдання — чітко визначити, які ролі та функції виконує поліція. Ці функції мають одночасно забезпечувати ефективну охорону громадського порядку і гарантувати дотримання прав та свобод громадян. Коли цьому питанню приділяється недостатньо уваги, виникають суперечності між державними потребами та індивідуальними правами людей. Це, в свою чергу, призводить до зменшення довіри суспільства до органів поліції та підриває їх легітимність і авторитет державної влади загалом.

У статті здійснено комплексне дослідження функціонального призначення Національної поліції України в контексті забезпечення та захисту прав і свобод людини в умовах трансформаційних процесів у сфері публічного управління та безпеки. Обґрунтовано, що сучасна поліцейська діяльність повинна виходити за межі традиційного уявлення про поліцію як виключно силовий інструмент держави. Функції поліції все більше орієнтуються на превентивність, сервісність, комунікацію з громадою та підзвітність суспільству, що відповідає принципам демократичного врядування та правової держави. Проаналізовано еволюцію функціонального призначення поліції крізь призму міжнародних стандартів у сфері прав людини. З’ясовано, що відповідно до сучасних європейських підходів поліція має виступати не лише органом примусу, а насамперед – інструментом соціального партнерства між державою і громадянами. Це передбачає переосмислення мети, змісту та методів реалізації поліцейських функцій. Обґрунтовано, що в умовах тривалого воєнного стану, гібридних загроз, зростання правової невизначеності та напруженого суспільного фону особливого значення набуває дотримання поліцією прав людини при здійсненні публічно-владних повноважень. Дослідження виявило низку системних викликів: обмеженість ресурсів, нормативні колізії у сфері забезпечення безпеки, слабка правова культура частини особового складу та недостатній рівень підзвітності перед громадськістю. У рамках дослідження запропоновано уточнене бачення функціонального призначення Національної поліції як суб’єкта публічного адміністрування, чия діяльність має поєднувати ефективність забезпечення правопорядку з дотриманням принципів пропорційності, правової визначеності, недискримінації та належного врядування. Підкреслено, що поліцейська діяльність повинна бути легітимною, контрольованою з боку суспільства, а її результати – прозорими та передбачуваними.