Інформаційна безпека як складова інформаційної політики держави

Анотація

Зазначено, що важливо забезпечувати послідовну та системну діяльність державних і правових інституцій, спрямовану на ефективну реалізацію національних інтересів у сфері інформаційної безпеки. Воєнні дії в Україні стали причиною ряду законних обмежень прав громадян, зокрема, на виїзд за межі держави, і, частково, на доступ до інформації певного типу, що під час війни є закритою. Такі питання вирішують державні органи і суб’єкти державної політики у сфері інформаційної безпеки, які умовно можна поділити на дві основні групи: державні органи, що безпосередньо реалізують інформаційну політику і засоби масової інформації та комунікаційні структури.

Встановлено, що важливо розвивати міжнародну співпрацю у сфері інформаційної безпеки, адже в сучасному глобалізованому просторі держави спільно можуть протистояти кіберзлочинності, поширенню недобросовісної, протиправної пропаганди. Інформаційна політика України виступає одним із ключових механізмів підтримки та реалізації євроінтеграційного курсу держави. Її основна мета полягає у підвищенні рівня поінформованості населення, сприянні впровадженню реформ і забезпеченні поступового входження України до європейського простору.

В Україні розроблена «Стратегія інформаційної безпеки», що окреслює основні виклики та загрози, що постають перед національною безпекою України у сфері інформації. У документі визначено стратегічні орієнтири, цілі та завдання, спрямовані на протидію цим загрозам, забезпечення права громадян на доступ до інформації, а також захист персональних даних.

Доведено, що інформаційна безпека реалізується на основі низки фундаментальних принципів загального забезпечення національної безпеки та відображає ступінь захищеності ключових національних цінностей.

Сьогодні важливо щоб інформаційна політика держави була спрямована на боротьбу з диверсіями ворога в інформаційному просторі. Такий підхід передбачає: розвиток та удосконалення законодавства, що регулює питання інформаційної безпеки в державі; взаємодію правоохоронних структур з населенням щодо попередження про провокації в інформаційному просторі; формування в громадян інформаційної культури.