Особливості охорони об’єктів інтелектуальної власності у сфері фешн індустрії

Анотація

У статті проаналізовано особливості охорони об’єктів інтелектуальної власності у сфері фешн-індустрії в Україні та країнах Європейського Союзу. Розкрито основні механізми правової охорони, зокрема авторське право, торговельні марки, промислові зразки та комерційні таємниці, які виступають ключовими інструментами захисту модних колекцій, брендів та дизайнерських розробок. Детально охарактеризовано переваги та обмеження кожного з механізмів: від оперативності виникнення авторського права до процесу патентування промислових зразків. Наголошено на проблемі швидкоплинності модних тенденцій, яка значно ускладнює використання традиційних процедур охорони, адже очікування реєстрації часто перевищує життєвий цикл модного виробу.

Особливу увагу приділено європейському досвіду, зокрема аналізу Директиви 98/71/EC про охорону дизайну та Регламенту № 6/2002 ЄС, які закріплюють правові засади для зареєстрованих і нереєстрованих промислових зразків. Такий підхід забезпечує гнучкість захисту і дозволяє враховувати динаміку модної індустрії. Доведено, що для України імплементація подібних норм є необхідною, адже сприятиме більш ефективній охороні та захисту короткострокових модних рішень та боротьбі з плагіатом у цій сфері.

Окремо проаналізовано проблеми правового регулювання в Україні, зокрема відсутність чіткого визначення понять «бренд» і «дизайн», складність процедур реєстрації, неврегульованість статусу незареєстрованих об’єктів. Показано, що чинна нормативна база є загальною і не враховує специфіку модної сфери, що знижує рівень правового захисту українських дизайнерів. Водночас розглянуто успішні практики в ЄС і США, де існують освітні програми «fashion law» та розвинені юридичні практики, що свідчить про виокремлення фешн права як окремого правового інституту у сфері інтелектуальної власності.

Також підкреслено роль позасудових механізмів боротьби з копіюванням, які формують негативне ставлення до плагіату та посилюють репутаційний тиск на порушників. Також зосереджено увагу на впливі воєнного стану на сферу інтелектуальної власності в Україні, а саме прийняття спеціальних законів, що дозволило подовжувати строки дії прав та забезпечувати захист в судовому порядку навіть в умовах запроваджених обмежень.

Зроблено висновок про те, що ефективний розвиток української модної індустрії потребує удосконалення законодавчої бази. Так, наприклад, необхідно спростити та цифровізувати реєстраційні процедури, впровадити захист незареєстрованих дизайнів, гармонізувати національне законодавство з європейськими стандартами. Реалізація таких заходів сприятиме зростанню конкурентоспроможності українських брендів, інтеграції у світовий модний простір та зміцненню більшої захищеності у сфері інтелектуальної власності.