Захист прав заставодержателя у заставних правовідносинах: поняття та форми

Анотація

Стаття присвячена аналізу поняття захисту прав заставодержателя у заставних правовідносинах, окресленню і аналізу форм захисту цих прав.

Обумовлено, що поняття «захист» у науці є дискусійним. На підставі аналізу наукової думки сформульовано позицію, що при використанні поняття «захист» слід виходити з розуміння його як діяльності, спрямованої на відновлення порушених прав заставодержателя як суб’єкта правовідносин.

Визначено, що формами захисту прав заставодержателя є судова, третейська, нотаріальна, адміністративна та самозахист. Проаналізовано кожну з зазначених форм.

Судову форму визначено як основну в захисті прав заставодержателя. Під судовою формою захисту прав слід розуміти діяльність спеціально створених відповідно до закону судів як державних органів, які складають судову владу в Україні. Спеціальне законодавство про заставу містить значну кількість посилань на використання цієї форми заставодержателем для захисту своїх прав. Здійснення третейським судом своєї діяльності у відповідній процесуальній формі має багато спільного з процесом розгляду справ державними судами.

Зауважено, що на відміну від судової форми захисту, нотаріальна форма є не так поширеною у процедурах захисту прав заставодержателя. Звернуто увагу на окремі процесуальні особливості захисту прав заставодержателя при вчиненні виконавчого напису, а також на оперативність захисту прав заставодержателя в нотаріальній формі. Зроблено висновок, що нотаріальна форма захисту прав заставодержателя є надзвичайно сприятлива для нього в часовому вимірі.

Спеціальне законодавство про заставу прямо не передбачає можливість заставодержателя здійснювати захист своїх порушених прав в адміністративній формі захисту. Право заставодержателя на використання цієї форми захисту існує виходячи з загальних положень законодавства та носить загальний характер.

Самозахист досить широко використовується заставодержателем для захисту своїх прав у заставних правовідносинах. Самостійне здійснення заставодержателем засобів самозахисту має свої межі, які визначаються або ж законом, або договором.

За наслідками дослідження сформульовано поняття захисту прав заставодержателя, під яким розуміється діяльність, спрямована на відновлення порушених, невизнаних чи оспорюваних прав заставодержателя, що здійснюється у спеціальних формах спеціально створеними органами чи посадовими особами (судами, третейськими судами, нотаріусами адміністративними органами), або ж самим заставодержателем, з метою відновлення цих прав.