Реформа європейського договірного права в контексті сталого споживання товарів

Анотація

У статті проаналізовані концептуальні аспекти реформи сучасного європейського договірного права в контексті сталого споживання товарів. Особлива увага приділяється дослідженню підвищення екологічної ефективності правового регулювання договірних відносин із купівлі-продажу товарів та дотримання балансу між сприянням сталому розвитку, захистом прав споживачів та належним розподілом ризиків при виконанні договору купівлі-продажу в сучасному європейському договірному праві. Підкреслюється недостатня ефективність положень Директиви 2019/771 про деякі аспекти, що стосуються договорів купівлі-продажу товарів в досягненні мети «озеленення» споживчих ринків. Окремо аналізуються академічні проєкти внесення змін до права ЄС у сфері купівлі-продажу споживчих товарів, що спрямовані на стимулювання реалізації вимоги про ремонт товару як засобу правового захисту у випадку неналежної якості товару, та надання йому, з дотриманням принципу пропорційності, пріоритетного значення в ієрархії прав, визначених у Директиві 2019/771 про деякі аспекти, що стосуються договорів купівлі-продажу товарів. Обґрунтовано, що положення Директиви 2024/1799 про спільні правила, що сприяють ремонту товарів щодо збільшення строку відповідальності продавця у разі невідповідності товару договору та обов’язку продавця товару інформувати споживача про право вибору між ремонтом та заміною, а також про продовження строку відповідальності продавця у випадку реалізації його права на ремонт товару, значно сприятимуть сталому споживанню та функціонуванню кругової економіки. Акцентується на необхідності оцінки справедливості та доцільності надання пріоритету принципам сталого розвитку над індивідуальними інтересами споживача, котрий надаватиме перевагу швидкій заміні товару над його тривалим ремонтом. Зроблено висновок, що попри вжиті заходи, чинна редакція Директиви 2019/771 про деякі аспекти, що стосуються договорів купівлі-продажу товарів, а також, особливості її імплементації державами-членами ЄС, не повною мірою відповідають вимогам, необхідним для ефективного сприяння досягненню цілей сталого розвитку. Директива 2024/1799 про спільні правила, що сприяють ремонту товарів здебільшого орієнтована на стимулювання ринку ремонтних послуг і встановлення обов’язків виробників щодо здійснення ремонту товару неналежної якості. Окрім зміни ієрархії засобів правового захисту та сприяння ремонту товару у разі його невідповідності договору, продовження гарантійного строку, важливо підвищити рівень поінформованості споживачів щодо впливу наслідків їх вибору на довкілля. Надання пріоритетності праву на ремонт товарів з недоліками в системі правових засобів захисту загалом має позитивний екологічний ефект, проте, є лише частковим кроком у напрямі підвищення екологічної ефективності функціонування споживчого ринку. Суттєві зміни в європейському договірному праві, спрямовані на екологізацію споживчого ринку ще попереду.