Поняття «дитина»: потреба концептуальної уніфікації у контексті оновлення цивільного законодавства України

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження проблеми розбіжностей у законодавчому визначенні поняття «дитина» та обґрунтовано необхідність його уніфікації в умовах рекодифікації цивільного законодавства України. Автор зауважує, що чинне законодавство містить неузгоджену термінологію, унаслідок чого виникають складнощі у тлумаченні та застосуванні правових норм. Зокрема, Сімейний кодекс України визначає дитиною особу до досягнення нею повноліття, тоді як інші законодавчі акти подекуди пов’язують втрату статусу дитини не лише у зв’язку з досягненням вісімнадцятиріччя, але й з набуттям особою прав повнолітньої раніше. Цивільний кодекс України в цілому не містить окремо такої дефініції як «дитина», визначаючи лише такі категорії як «малолітня» та «неповнолітня особа». Вбачається, що відсутність єдності понятійного апарату породжує правову невизначеність та потребує системного підходу до уніфікації термінології під час оновлення цивільного законодавства.

З метою усунення законодавчих недоліків автор вважає доцільним закріпити універсальне визначення поняття «дитина» у Книзі першій «Загальні положення» Цивільного кодексу України, що створить підґрунтя для єдиного підходу до розуміння правового статусу дитини. Водночас зауважено на необхідності запровадження такої категорії, яка б відображала не лише вікові, а й родинні особливості правового статусу. Комплексне визначення дозволить забезпечити системність регулювання правовідносин за участі дітей, а також усунути законодавчі суперечності.

У статті акцентується увага на тому, що наразі поняття дитини пов’язується з віковим критерієм, проте така характеристика не в повній мірі відображає зміст її правового статусу у внутрішньосімейних правовідносинах. Після досягнення повноліття особа зберігає родинний зв’язок із батьками, у зв’язку з чим зберігаються і окремі права та обов’язки між ними. Тож «подвійний» характер правового статусу дитини, зміст якого включає і вік, і родинний зв’язок особи, потребує окремого відображення у законодавстві. З урахуванням зазначеного пропонується диференціювати поняття «дитина» у двох аспектах: у зовнішньому як особу, яка не досягла 18 років або не набула прав повнолітньої раніше; та у внутрішньому як суб’єкта родинних правовідносин. Такий підхід дозволить гармонізувати положення законодавства та уникнути колізій у правозастосуванні.