Межі застосування та характерні ознаки судово-психологічної експертизи у цивільному процесі

Анотація

У науковій статті досліджено теоретичні та практичні аспекти застосування судово-психологічної експертизи у цивільному процесі України. Акцентовано увагу на значенні судово-психологічної експертизи як одного з ключових засобів доказування, що забезпечує суд спеціальними знаннями для встановлення обставин, які не можуть бути з’ясовані без залучення психологічної науки. Проаналізовано правові підстави проведення експертизи, визначені Цивільним процесуальним кодексом України. Окреслено межі компетенції експерта та розкрито характерні ознаки даного виду дослідження.

У статті розкрито ключові критерії, що визначають межі компетенції судово-психологічної експертизи, зокрема юридичний, гносеологічний та моральний. Такий підхід дозволяє уникнути змішування психологічних та правових оцінок, чітко окреслює предмет дослідження й унеможливлює вихід експерта за межі власних повноважень. Підкреслено важливість відмежування психологічного аналізу від юридичної кваліфікації дій сторін, що забезпечує дотримання принципу об’єктивності та сприяє належному використанню спеціальних знань у процесі доказування.

Особливу увагу приділено відмежуванню судово-психологічної експертизи від суміжних інститутів, таких як психіатрична та медико-психологічна експертизи, що дозволяє чітко визначити предмет і завдання дослідження. Наголошено, що застосування судово-психологічної експертизи сприяє більш глибокому з’ясуванню індивідуально-психологічних характеристик особи, впливу психічних і соматичних розладів на її поведінку, а також забезпечує суд належними науковими висновками для вирішення цивільних справ, пов’язаних із міжособистісними відносинами та спірними юридично значимими ситуаціями.

Розглянуто питання встановлення індивідуально-психологічних особливостей особи, її мотиваційної сфери, емоційного стану, здатності усвідомлювати значення власних дій та керувати ними.

Виявлено на основі аналізу судової практики низку актуальних проблем: відсутність єдиних методичних підходів до оцінки експертних висновків, нечіткість у визначенні обсягу матеріалів, що можуть бути надані експерту, а також ризик виходу експерта за межі своїх повноважень шляхом надання правових оцінок. У цьому контексті обґрунтовано необхідність удосконалення нормативного регулювання, посилення процесуальних гарантій сторін та вироблення усталеної судової практики.

Зроблено висновок, що судово-психологічна експертиза має міждисциплінарний характер і значний потенціал у забезпеченні об’єктивності розгляду цивільних справ. Встановлено необхідність підвищення ефективності судово-психологічної експертизи, що потребує подальшої теоретичної розробки та практичної стандартизації, і сприятиме зміцненню принципів змагальності, справедливості й рівності учасників цивільного процесу.