Принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у цивільному судочинстві України та країн ЄС

Анотація

У статті проаналізовано зміст та особливості реалізації принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у цивільному судочинстві України та держав-членів Європейського Союзу.

Автор розглядає принцип відшкодування як багатоаспектний феномен, який виходить за межі ординарних техніко-процесуальних приписів та закладає стандарт належного та справедливого відправлення правосуддя. У науковій праці з’ясовано, що практичне втілення досліджуваного принципу не обмежується лише відновленням порушеного майнового становища сторони, яка виграла справу, а й супроводжується виконанням низки інших функцій, як-от детерентної (превентивної), регулятивної та правозахисної, які спрямовані на досягнення завдань судочинства, забезпечення належної процесуальної поведінки сторін та мінімізацію зловживань процесуальними правами.

Автором підкреслюється, що вітчизняний цивільний процес, на відміну від багатьох європейських юрисдикцій, закріплює принцип відшкодування не лише у вигляді спеціальних норм, а й на рівні загальних засад цивільного судочинства, що надає йому конститутивного та системоутворюючого значення. Такий підхід, на думку автора, забезпечує додаткові гарантії стабільності правозастосування та досягнення правової визначеності, особливо у ситуаціях відсутності нормативного регулювання або, навпаки, його множинного трактування.

Особливий акцент у роботі автор приділяє застосуванню порівняльно-правового методу, який дозволяє простежити варіативність моделей відшкодування судових витрат у країнах Європейського Союзу. У ході дослідження виокремлено дві базові парадигми – повного та часткового відшкодування, кожна з яких характеризується власними засобами реалізації та межами застосування. Встановлено, що домінуючою у європейській практиці є модель повного відшкодування (компенсаційний механізм), яка спирається на системність, детальну процесуальну регламентацію та високий рівень передбачуваності для всіх учасників судового процесу. Водночас виявлено, що низка правопорядків застосовує елементи часткового відшкодування. Таке рішення, як припускається, обумовлюється, з одного боку, прагненням запобігання надмірному фінансовому тиску на сторону, яка програла справу, а з іншого боку, необхідністю врахування соціально-економічних та інституційних особливостей конкретної держави (зокрема, рівня доступності правової допомоги, середнього рівня доходів населення, бюджетних витрат на функціонування правосуддя тощо).

У підсумку сформульовано висновок, що принцип відшкодування є не лише спеціальним інструментом розподілу понесених учасниками справи витрат, а й концептуальним базисом як інституту судових витрат, так і цивільного судочинства у цілому.