Правонаступництво у виконавчому провадженні: прецедентна практика Верховного Суду

Анотація

Статтю присвячено дослідженню сутності та ролі правових висновків Верховного Суду щодо роз’яснення і правильної імплементації норм процесуального права у сфері виконавчого провадження, зокрема питань правонаступництва та заміни сторони виконавчого провадження. Доведено,  що  викладені  у  постановах  Верховного  Суду  правові  позиції  варто  називати «прецедентом тлумачення», а не «судовим прецедентом».

Автором наголошено, що правотлумачна діяльність Верховного Суду має суттєвий вплив на судову практику нижчих судів, які вирішують питання правомірності/неправомірності дій виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, питання допустимості/недопустимості правонаступництва у разі вибуття сторін виконавчого провадження та інші питання.

Основні положення правових позицій Верховного Суду у цій сфері зводяться до такого:

1) у разі вибуття сторони виконавчого провадження виконавець зобов’язаний оцінити сутність та характер правовідносин на предмет допустимості правонаступництва, і у разі допустимості - зупинити провадження, а не закінчувати його; 2) правонаступництво у виконавчому провадженні можливе як до відкриття виконавчого провадження, так і до видачі виконавчого листа; 3) у разі завершення виконавчого провадження сторону можливо замінити лише після оскарження постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження та відновлення виконавчого провадження або після повторного пред’явлення виконавчого документу до виконання (у разі його повернення) в межах встановлених строків.

Зазначено, що під час вчинення виконавчих дій державні та приватні виконавці для забезпечення прав учасників виконавчого провадження повинні обов’язково враховувати правові висновки Верховного Суду щодо тлумачення процесуальних питань заміни сторони виконавчого провадження.

Наголошено, що судова правотворчість та судовий активізм повинні мати межі і не допускати свавілля. Відступлення Верховним Судом від своїх попередніх позицій свідчить про переосмислення тлумачення законодавчих приписів, але має бути обґрунтованим та мотивованим, заснованим на реалізації завдань цивільного судочинства і дотриманні принципу верховенства права. Оновлені та обґрунтовані правові позиції Верховного Суду щодо застосування певних приписів законодавства у сфері виконавчого провадження мають знаходити віддзеркалення в нормах законодавства, які є більш стабільними та менш мінливими.