Поняття та ознаки зобов’язальних відносин у цивільному праві України

Анотація

У статті надається загальне поняття та з’ясовується сутність зобов’язань у цивільному праві як правовідносин, юридична сутність яких проявляється у взаємовідносинах кредитора та боржника. Наводиться легальне визначення зобов’язання в якому розкрита сутність зобов’язальних правовідносин та характерні риси цього правового явища, та приклади наукових визначень в яких відображено найістотніші, з точки зору того чи іншого дослідника, ознаки, що дозволяють відмежувати поняття цивільного зобов’язання від суміжних. Зроблено висновок, що зобов’язання як один з основних інститутів цивільного права та важливий чинник стабілізації цивільного обороту в цілому, є складним правовим явищем, що опосередковує процес переміщення матеріальних і нематеріальних благ від однієї особи до іншої. Зобов’язання являє собою правовідношення, зміст якого становлять певні, кореспондуючі одне одному суб’єктивні права та обов’язки його учасників. Підкреслено, що, оскільки зобов’язальні правовідносини є одними з видів цивільних правовідносин, вони мають усі ознаки останніх. Водночас, зобов’язальні правовідносини характеризуються і специфічними ознаками, що дозволяють виокремити їх із загальної сукупності цивільних правовідносин і, зокрема, відмежувати від речових правовідносин. Аналіз існуючих у наукових джерелах класифікацій специфічних ознак зобов’язальних правовідносин, дає можливість їх узагальнити та виокремити наступні: наявність конкретних суб’єктів зобов’язального відношення – кредитора, якому належить право вимоги, та боржника, який повинен вчинити певну дію (або утриматись від її вчинення) на вимогу кредитора; предметом зобов’язання є дії боржника, а об’єктом – те на, що спрямовані такі дії; зобов’язання створюється лише для учасників такого правовідношення; зобов’язання має виконуватися належним чином та у належному місці; наявність майнового або немайнового інтересу у суб’єктів зобов’язання; настання  відповідальності  за  порушення  зобов’язання.  Зобов’язальні  правовідносини  є відносними, динамічними, мають чітко визначений склад суб’єктів, мають специфічний об’єкт та предмет, особливий зміст та застосування особливих способів примусу до порушника при порушенні зобов’язання.