Класифікація конституційних прав дитини: теоретико-правовий аналіз

Анотація

У статті здійснено теоретико-правовий аналіз класифікації конституційних прав дитини з урахуванням сучасних суспільно-політичних трансформацій, збройного конфлікту та глобальних викликів у сфері прав людини. Обґрунтовано необхідність систематизації прав дитини з метою вдосконалення правових механізмів їх реалізації, захисту та відновлення, особливо в умовах дії особливих правових режимів.

Акцентується увага на тому, що конституційні права дитини є складовою системи основоположних прав і свобод, однак у період воєнного стану вони зазнають суттєвих обмежень, що потребує наукового переосмислення їх природи та класифікації, адже традиційні підходи не завжди враховують фактори надзвичайних суспільно-політичних обставин. Тому автор пропонує покласти в основу загальної класифікації прав дитини критерій впливу суспільно-політичної ситуації та диференціацію їх на дві основні групи: ординарні (традиційні) та екстраординарні.

Ординарні (традиційні) права дитини пропонується визначати як юридичні можливості, врегульовані нормами конституції, вітчизняного законодавства та міжнародно-правовими актами, що забезпечують повноцінну життєдіяльність та розвиток дитини і реалізуються в умовах стабільного функціонування суспільства та держави. До них належать стандартні, загальновизнані права дитини: право на життя, освіту, охорону здоров’я, сімейне виховання, свободу думки й слова тощо.

Натомість екстраординарні права дитини розглядаються як юридично визначені, врегульовані нормами Конституції, вітчизняного законодавства та міжнародно-правовими актами, можливості, що мають спеціальний механізм реалізації, захисту та відновлення в період дії особливих правових режимів (воєнний стан, надзвичайний стан, надзвичайна ситуація) з урахуванням особливих потреб життєдіяльність та розвитку дитини. До таких прав віднесено право на безпеку, евакуацію, гуманітарну допомогу, притулок, захист від участі у воєнних діях тощо. Обґрунтовано класифікацію екстраординарних прав за критеріями категорій захисту, суб’єктів забезпечення, змісту та сфер забезпечення життєдіяльності та безпеки.

Зроблено висновок, що поділ прав дитини на ординарні та екстраординарні сприяє не лише поглибленню теоретико-правового розуміння їх сутності, а й формуванню ефективної державної політики у сфері захисту прав дитини, особливо в період збройного конфлікту та дії інших особливих правових режимів.