Конституційні норми як основа механізму захисту прав дитини в Україні

Анотація

У статті проаналізовано конституційні норми як основоположний елемент механізму захисту прав дитини в Україні. Констатовано, що права дитини, закріплені на рівні Основного Закону, становлять основу правового статусу особи та є невід’ємною складовою демократичної, соціальної і правової держави. Підкреслено, що конституційні норми формують концептуальне підґрунтя для реалізації державної політики у сфері охорони дитинства та визначають напрями функціонування інституційних, судових і міжнародно-правових механізмів захисту прав дитини. Наголошено на потребі детального аналізу конституційних норм, які закріплюють принципи рівності прав, охорони сім’ї та дитинства, спеціальний захист дітей-сиріт, а також гарантії права на освіту, охорону здоров’я та соціальний захист. Визначено роль міжнародних договорів як частини національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції. Обґрунтовано, що положення міжнародних документів не лише конкретизують конституційні норми, але й визначають універсальні стандарти захисту дітей, у тому числі принцип найкращого забезпечення інтересів дитини. Досліджено інституційні механізми реалізації конституційних гарантій, зокрема конституційні норми, які становлять правову основу діяльності Верховної Ради, Президента України, Кабінету Міністрів України, органів опіки та піклування, а також спеціалізованих інституцій – Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та радника-уповноваженої Президента України з прав дитини. Підкреслено значення міжнародного співробітництва з ЮНІСЕФ, Міжнародним комітетом Червоного Хреста та іншими організаціями, особливо в умовах воєнної агресії проти України. Визначено, що конституційні норми становлять основу гарантій прав дитини, проте їхня ефективна реалізація потребує удосконалення інституційного забезпечення, запровадження спеціалізованого омбудсмана з прав дитини, а також гармонізації національної правової системи з міжнародними стандартами. Доведено, що лише за умови комплексного підходу, який поєднує нормативні, інституційні та міжнародно-правові інструменти, можна досягти належного рівня захисту прав кожної дитини в Україні, особливо в умовах воєнного стану та майбутнього відновлення України.