Конституційно-правові основи права на інформацію: український досвід

Анотація

У сучасному демократичному суспільстві право на інформацію є одним з основоположних прав людини, що забезпечує прозорість влади, активну участь громадян у суспільно-політичному житті та є передумовою для реалізації інших конституційних прав. Актуальність дослідження посилюється в умовах трансформації інформаційного простору, розвитку цифрових технологій та європейської інтеграції України, що вимагає постійного вдосконалення конституційно-правового регулювання інформаційних правовідносин.

Метою статті є комплексний аналіз конституційно-правового регулювання права на інформацію в Україні, систематизація та оцінка ефективності відповідних нормативно-правових актів. Для досягнення цієї мети застосовано сукупність наукових методів: історико-правовий метод; доктринальний аналіз для вивчення наукових підходів до розуміння сутності цього права (як інструменту громадського контролю та як суб’єктивного права особи); порівняльно-правовий метод для зіставлення вітчизняного законодавства з міжнародними стандартами; а також нормативний аналіз для систематизації та оцінки системи законодавства, що регулює інформаційні правовідносини.

У результаті дослідження встановлено, що право на інформацію в Україні є результатом тривалого історичного процесу і має багатокомпонентну структуру, що включає право на отримання, доступ до публічної інформації, захист від неправдивої інформації та інформаційну приватність. Доведено, що конституційне закріплення цього права отримує конкретизацію в розгалуженій системі законодавчих та підзаконних актів, що забезпечують його практичну реалізацію. Проаналізовано, як розвиток цифрових технологій розширює можливості для реалізації цього права, але також створює нові виклики. Зроблено висновок, що право на інформацію є динамічним інститутом, що вимагає постійного розвитку відповідно до сучасних суспільних потреб.

Практичне значення статті полягає в узагальненні теоретичних підходів та систематизації правового регулювання, що може бути використано для подальших наукових досліджень, а також слугувати основою для вдосконалення чинного законодавства.