Правове регулювання оподаткування агентів із залежним статусом як постійних представництв нерезидентів: проблеми та тенденції розвитку

Анотація

У статті проаналізовано розвиток правового регулювання у міжнародному податковому праві та законодавстві України оподаткування агентів із залежним статусом як одного з різновидів постійних представництв нерезидентів.

Особлива увага приділена питанню поступового розширення застосування концепції агентів із залежним статусом для оподаткування державами джерела доходів відповідних нерезидентів. Встановлено, що нещодавні зміни в підходах Організації з економічного співробітництва та розвитку (далі – ОЕСР) до концепції агента із залежним статусом є свідченням гармонізації міжнародного податкового права, зокрема конвергенції позицій ОЕСР та ООН з цього питання.

Автор акцентує увагу на тому, що попри близькість законодавства України до останніх документів та рекомендацій ОЕСР та ООН, необхідні подальші зміни з метою виправлення недоліків та неточностей, а також збільшення податкових надходжень. Зокрема наголос робиться на необхідності запровадження у визначенні постійного представництва, що формується агентом із залежним статусом, критерію «головної ролі» як важливого для адаптації концепції постійного представництва до сучасних методів ведення міжнародного бізнесу, зокрема збільшення частки електронної комерції та цифрових сервісів. Окремо запропоновані доповнення та уточнення до визначення постійного представництва, на меті яких полегшити його застосування податковими органами України та підвищити ефективність цього податкового механізму.

Окрема увага у статті приділена автором подальшим напрямкам вдосконалення концепції агента із залежним статусом як постійного представництва нерезидента. Зокрема, наголошується на необхідності відмови від поточних обмежень сфери застосування цієї концепції шляхом заміни критерію «головної ролі» на критерій «істотної участі», а також від критерію укладання договорів на користь нерезидента як такого, що не відповідає сучасним реаліям фрагментування діяльності міжнародним бізнесом з метою уникнення створення постійних представництв згідно з поточними критеріями міжнародного податкового права.