Адміністративно-правове забезпечення діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги у сфері запобігання та протидії домашньому насильству

Анотація

У статті розглядаються питання адміністративно-правового забезпечення діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Звернено увагу на те, що в нашій державі діяльність щодо реалізації права громадян на безоплатну правничу допомогу регулюється Конституцією України, кодексами, законами та іншими нормативно-правовими актами. Проаналізовано проблему приведення національного законодавства у відповідність до положень Конвенції Ради Європи «Про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами». Наголошено, що значна частина питань, пов’язаних з організаційним забезпеченням, вирішується за допомогою наказів Координаційного центру надання правової допомоги, які ухвалюються у формі рішень організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності Координаційного центру та/або адміністративно-господарських чи кадрових питань. Охарактеризована сучасна система законодавчих та інших нормативно-правових актів, якими закріплено порядок, види, форми та методи протидії домашньому насильству, відповідальність за його вчинення, захист постраждалих, а також повноваження уповноважених органів щодо здійснення заходів із запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі. У статті зроблено висновок про те, що запобігання та протидія домашньому насильству на сучасному етапі розвитку України є одним із важливих напрямів її діяльності, оскільки розглядається не лише як соціальна проблема, але і як проблема захисту прав людини, що потребує напрацювання якісних правових засобів її розв’язання. Відзначено, що в результаті здійснення домашнього насильства має місце порушення прав і свобод конкретної людини, яка не завжди має фінансові можливості для самозахисту й, відповідно, потребує втручання з боку держави і суспільства. Висловлено необхідність прийняття спеціального законодавства, приведення його у відповідність до міжнародних стандартів з прав людини та ефективне впровадження у практику діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.