Правові аспекти забезпечення обов’язкових профілактичних щеплень

Анотація

У статті досліджується питання правового регулювання обов’язкових профілактичних щеплень в Україні через призму судової практики, зокрема з урахуванням рішень Верховного Суду у справах, що стосуються обмеження доступу до освіти та праці у зв’язку з відмовою від вакцинації. З огляду на зростання значущості публічного інтересу у сфері охорони здоров’я, зокрема в умовах пандемічних загроз, проблема досягнення балансу між індивідуальними правами особи (право на освіту, право на працю, право на тілесну недоторканність) та потребами суспільства (захист здоров’я населення) набула особливої правової складності.

У статті проаналізовано ключові категорії судових спорів: справи щодо відмови у зарахуванні дітей до закладів дошкільної освіти через відсутність обов’язкових щеплень; справи про обмеження права на освіту для невакцинованих дітей; справи щодо відсторонення працівників від роботи у зв’язку з відмовою від вакцинації, зокрема проти COVID-19. У кожній з цих категорій суди формулюють власні правові позиції, які поступово складаються у сталі правозастосовні підходи. Верховний Суд України, аналізуючи обставини справ, стабільно визнає обов’язкові щеплення законною та пропорційною умовою допуску до освітнього процесу. Ряд постанов свідчить про чітке розуміння судовою владою важливості захисту епідеміологічного благополуччя як легітимної мети, що виправдовує тимчасові обмеження певних прав дитини. Судова аргументація ґрунтується на застосуванні тесту пропорційності, врахуванні пріоритету публічного інтересу та необхідності забезпечення балансу між правами окремої особи та правами інших учасників освітнього середовища. Водночас у справах щодо відсторонення працівників від роботи через відмову від обов’язкової вакцинації спостерігається розвиток національної судової практики: від визнання порушень з боку роботодавців у разі недостатньої нормативної визначеності – до підтвердження правомірності втручання у трудові права за наявності відповідної законодавчої основи. Верховний Суд наголошує на необхідності дотримання вимог правової визначеності, законності та пропорційності, а також застосовує положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як орієнтир для правової оцінки втручання в особисті права.

Зроблені висновки, що судова практика в Україні у справах щодо обов’язкових щеплень формує збалансований підхід до розмежування приватного та публічного інтересу. Судові рішення відіграють ключову роль у правовому забезпеченні стабільності та передбачуваності у сфері охорони здоров’я, а також сприяють гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами захисту прав людини.