Перевірка віку як засіб захисту дітей від протиправного контенту на цифрових платформах

Анотація

У статті розглянута проблематика захисту цифрових прав дітей при використанні ними цифрових платформ. У розрізі дискусії про запровадження вікових обмежень щодо користування певними типами цифрових сервісів, яка на сьогодні триває як на теренах Європейського Союзу, так і за його межами, аналізується історія появи таких обмежень у різноманітних законодавчих інструментах. Від перших спроб запровадити саморегулювання для індустрії і до прийняття оновленої редакції Директиви про аудіовізуальні медіапослуги та Акту про цифрові послуги, правове регулювання питань, пов’язаних з захистом дітей від протиправного контенту на цифрових платформах в Європейському Союзі, пройшло складний шлях інституціоналізації. Втім, практика втілення його в життя провайдерами цифрових платформ формується лише зараз, з наданням Європейській комісії повноважень з нагляду за їх діяльністю.

У статті робиться висновок, що перевірка віку користувачів є найефективнішим засобом обмеження доступу дітей до контенту, що може зашкодити їх розвитку, а також товарів та послуг, які несуть для них значний ризик, серед усіх засобів підтвердження віку, до яких також відносяться самодекларування та приблизне визначення віку. Втім, запровадження цього заходу має супроводжуватися гарантіями захисту персональних даних, зокрема принципам мінімізації та обмеження мети обробки даних. Пілотний проект з запровадження такої системи у Європейському Союзі розпочався у 2025 році як відповідь на недостатню ефективність заходів з перевірки віку зі сторони провайдерів платформ.

Щодо перспектив запровадження такого механізму в Україні, то у національному законодавстві, що регулює діяльність провайдерів цифрових платформ, існує низка прогалин, які не дозволяють говорити про значний потенційний вплив заходів з перевірки віку на права користувачів-дітей у разі їх впровадження. До транспозиції відповідних норм з права Європейського Союзу слід провести підготовчу роботу щодо встановлення юрисдикції над такими провайдерами та розробки заходів з ефективного примусу до впровадження приватними транснаціональними гравцями норм локального законодавства.