Конституційна демократія за екстраординарних умов: доктринальний вимір і роль суду

Анотація

У статті досліджується феномен конституційної демократії за екстраординарних умов. Обґрунтовано, що надзвичайний стан не є правовим вакуумом, а формою випробування життєздатності конституційного ладу. З’ясовано, що сучасний конституціоналізм, на відміну від шміттівського розуміння «винятковості», не визнає вихід держави за межі конституції навіть у кризових ситуаціях, натомість пропонує концепцію конституційної адаптивності. Підхід, сформований у працях Б. Аккермана, С. Холмса, Дж. Ролза, ґрунтується на принципі безперервності конституційності, який передбачає збереження чинності основоположних принципів правовладдя незалежно від зовнішніх чи внутрішніх загроз.

Відзначено, що рішення Європейського суду з прав людини та конституційних судів держав Європи утверджують підхід, за яким навіть за кризі не допускається заперечення сутності прав, а їхні обмеження можуть мати лише тимчасовий і пропорційний характер. Особливу увагу приділено практиці Конституційного Суду України, який формує позицію про неперервність конституційного порядку у воєнний час та підпорядкування будь-яких надзвичайних заходів принципам правовладдя і гідності людини.

Наголошено, що пріоритет індивідуального над загальним, властивий західній правовій культурі, визначає гуманістичну спрямованість теорії людських прав, втілену у Загальній декларації прав людини 1948 року. У цьому контексті екстраординарність розглядається не як простір для свавілля, а як особливий режим реалізації конституційних цінностей. Показано, що доктрина необхідності може виступати інструментом збереження конституційного ладу лише за умови контролю з боку судової влади, дотримання критеріїв пропорційності, легітимності та тимчасовості.

Зроблено висновок, що конституційна демократія за екстраординарних умовах є самокоригувальною системою, здатною зберігати власну нормативну природу в умовах загрози. Її сила полягає у тому, що навіть у стані обмеження прав і концентрації владних повноважень вона не втрачає свого засадничого змісту – підпорядкування державної влади конституції та пріоритету людської гідності як найвищої цінності.