Конституційно-правові аспекти амністії в умовах збройного конфлікту: зарубіжний досвід і виклики для України

Анотація

У статті досліджено складний і багатогранний інститут амністії в умовах збройного конфлікту, його значення для процесів мирного врегулювання, а також юридичні обмеження, що випливають із норм міжнародного гуманітарного, кримінального та конституційного права. Авторка здійснює порівняльно-правовий аналіз практик застосування амністії в різних країнах (ПАР, Колумбія, Іспанія, Сербія, Руанда), окреслюючи моделі умовної, обмеженої, вибіркової та широкої амністії, їх переваги й ризики. Особлива увага приділяється досвіду трансформаційної юстиції, який поєднує амністію з іншими механізмами – правдою, компенсацією, покаранням головних винуватців – як у випадку з Південно-Африканською Республікою чи Колумбією.

Окремий розділ присвячено аналізу правової природи амністії в українському контексті, включаючи положення Конституції, Кримінального кодексу та приклади національного законодавства 2014 і 2016 років. Підкреслюється, що амністія в Україні можлива лише у формі парламентського закону і лише після судового вироку, що потребує розробки спеціальних процедур для постконфліктного врегулювання. Авторка наголошує на потребі уникати загального прощення, зберігаючи принцип невідворотності покарання за міжнародні злочини (військові злочини, злочини проти людяності, геноцид).

Узагальнюючи, стаття пропонує модель цільової, умовної амністії, яка враховує правовий статус особи, тяжкість правопорушення, співпрацю з правосуддям та розкаяння. Такий підхід дозволяє поєднати правові імперативи й політичну доцільність, сприяючи сталому миру й зміцненню правової держави. Запропоновані авторкою висновки є актуальними для розробки стратегії перехідного правосуддя в Україні.

Автором підкреслюється, що вироблення збалансованої моделі амністії потребує широкого суспільного діалогу та залучення міжнародного досвіду. Пропонований підхід може стати основою для формування законодавчих рамок, які забезпечать справедливість, врахують актуальні потреби і водночас створять передумови для національного примирення та відновлення довіри до державних інститутів. Дослідження має прикладне значення для розробки перехідного правосуддя й може слугувати орієнтиром для парламентських і урядових ініціатив у сфері постконфліктного врегулювання.