Забезпечення здобуття особами з особливими освітніми потребами загальної середньої освіти в умовах війни: новели законодавства України

Анотація

В статті зазначається, що в Україні кількість дітей з особливими освітніми потребами зростає і за останні п’ять років збільшилась в 1,89 рази. Акцентується увага на данних ЮНІСЕФ: діти з особливими освітніми потребами є однією з найбільш відсторонених та ізольованих груп, щоденно стикаються з перешкодами у доступі до якісної освіти. Для забезпечення кожному учню з особливими освітніми потребами гарантованого Конституцією України права на освіту до законодавства України вносяться зміни, приймаються нові нормативно-правові акти.

В статті виділяються новели законодавства України, яке регулює суспільні відносини, що виникають при забезпеченні здобуття особами з особливими освітніми потребами загальної середньої освіти в умовах війни, недоліки, які є на практиці та пропонуються такі напрями вдосконалення вище зазначеного законодавства:

1) Національна стратегія розвитку інклюзивного навчання на період до 2029 року: комплексне нормативно-правове забезпечення командної співпраці при поетапному переході осіб з особливими освітніми потребами на нові етапи освітнього процесу; забезпечення можливості отримання освітніх послуг особами з інвалідністю, які перебувають у медичних та соціально-медичних установах; розширення і посилення кадрового потенціалу, підвищення рівня мотивації педагогічних працівників; протидія упередженому ставленню до осіб з особливими освітніми потребами; забезпечення закладів освіти повністю адаптованими навчальними, навчально-методичними матеріалами, які релевантні психо-емоційному розвитку учня з особливими освітніми потребами; підвищення рівня співпраці закладів освіти з інклюзивно-ресурсними центрами; збільшення кількості соціальних працівників – асистентів дітей (учнів); забезпечення кожного класу, де навчаються учні з особливими потребами асистентом вчителя; здійснення системного реального  моніторингу  якості  освіти  осіб  з  особливими  освітніми  потребами, створення безпечного середовища;

2) Положення про інклюзивно-ресурсний центр: забезпечення рівномірності фінансування функціонування ІРЦ в громадах; розширення і посилення кадрового потенціалу; унормування навантаження ІРЦ; забезпечення повного територіального покриття ІРЦ; забезпечення оперативної доступності послуг ІРЦ для внутрішньо переміщених осіб; встановлення критеріїв ефективності ІРЦ; підвищення ефективності міжвідомчої взаємодії між центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, військово-цивільними адміністраціями, закладами і установами освіти та ІРЦ;

3) Наказ МОН України «Про затвердження Умов допуску асистента учня до освітнього процесу для виконання його функцій та вимог до нього»: забезпечення розширення кількості соціальних працівників – асистентів учня з особливими освітніми потребами, підвищення рівня їх мотивації;

4) Постанова МОН України «Про затвердження Порядку утворення та умови функціонування спеціальних класів у закладах загальної середньої освіти»: закріплення обов’язку засновника закладу освіти забезпечити наявність матеріально-технічної бази і кадрів при поданні заяв батьків (законних представників) щодо створення спеціального класу для дітей з особливими освітніми потребами; заборона сегрегації спеціальних класів; систематичний ефективний моніторинг якості освітніх послуг, які надаються учням спеціальних класів, та безпеки освітнього середовища.