Відновлювана енергетика як складова енергетичної безпеки України: адміністративно-правове регулювання

Анотація

У статті проаналізовано роль відновлювальної енергетики у забезпеченні енергетичної безпеки України в аспекті адміністративно-правового регулювання. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю вдосконалення адміністративно-правових механізмів у національному законодавстві для врахування принципів сталого розвитку, викликів, спричинених воєнним станом, а також міжнародних зобов’язань України у сфері кліматичної та енергетичної політики. В умовах руйнування традиційного енергетичної інфраструктури внаслідок військової агресії Російської Федерації, питання розбудови децентралізованої енергосистеми з високою часткою відновлювальних джерел енергії набуває особливого значення як елемент національної безпеки.

У роботі проаналізовано основні законодавчі акти, що регулюють розвиток відновлювальної енергетики в Україні, серед яких Закон України «Про альтернативні джерела енергії», Закон України «Про ринок електричної енергії», а також положення Енергетичної стратегії України до 2050 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність». Окрему увагу приділено імплементації норм права Європейського Союзу, зокрема Директиви (ЄС) 2018/2001 про сприяння використанню енергії з відновлювальних джерел (RED II) та Регламенту (ЄС) 2021/1119 «Європейський кліматичний закон», які встановлюють рамкові орієнтири для інтеграції відновлювальної енергетики у національні стратегії.

Дослідження демонструє, що розвиток відновлювальної енергетики безпосередньо впливає на підвищення рівня енергетичної безпеки держави шляхом зменшення залежності від імпортних енергоносіїв, створення нових технологічних ринків, розвитку локальної генерації та розбудову енергетичних кластерів. У роботі підкреслено, що нормативно-правова база у цій сфері поступово трансформується від моделі державного стимулювання через «зелений» тариф до моделі конкурентного ринку з аукціонними механізмами підтримки, що відповідає європейським стандартам прозорості та сталого розвитку.

Особливу увагу приділено аналізу державної політики щодо післявоєнного відновлення енергетичної інфраструктури та ініціативам у межах Плану відновлення України (2023) де розвиток відновлювальної енергетики визначено одним із ключових пріоритетів. Встановлено, що у сучасних умовах відновлювальна енергетика є не лише складовою енергетичної безпеки, але й чинником соціально-економічної стабільності, сприяючи децентралізації енергопостачання, створенню робочих місць та зменшенню екологічних ризиків.

На основі аналізу правових джерел, стратегічних документів та актуальної наукової літератури зроблено висновок, що ефективне правове забезпечення розвитку відновлювальної енергетики потребує комплексного підходу, який поєднує гармонізацію національного законодавства з acquis communautaire, удосконалення процедур приєднання до мереж, створення ефективних механізмів залучення інвестицій та забезпечення правових гарантій для малих виробників і енергетичних кооперативів. Подальші дослідження мають бути спрямовані на вдосконалення нормативно- правових механізмів управління енергетичною безпекою та розвиток концепції «енергетичної демократії» як нового підходу до енергетичної політики України.